Самостійна робота№2

1.         Завдання, права та обов’язки суб’єктів господарських правовідносин

Створені для професійної організації та здійснення господарської діяльності всі СГ з моменту своєї легітимації у встановленому законом порядку мають права та обов'язки по участі в господарських правовідносинах у якості СГП. Обсяг цих прав та обов'язків у СГП різних видів не є однаковим за двох основних причин:

1.   Він залежить від цілей і задач суб'єктів певного виду

2.   Від кількості господарських зв'язків, в яких приймає участь той чи інший СГ.

Правовою формою, в якій фіксується мета, задачі та функції є установчі документи (засновницький договір, статут, положення). Такі господарсько-правові акти відображають і в самій загальній формі закріплюють господарську правосуб'єктність.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

У засновницькому договорі засновники зобов’язуються утворити суб’єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб’єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб’єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб’єктів у випадках, визначених законом.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб’єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб’єктами відповідно до закону.

Якщо основи правового положення СГ закладені в правосуб'єктності, то максимуму повного вираження правового становища вдається досягнути шляхом визначення та юридичного закріплення його компетенції.

Компетенція – це не просто можливість мати права та обов'язки, а сукупність прав та обов'язків, які уже належать суб'єкту, постійно закріплені за ним законом.

Господарська компетенція забезпечується в необхідних межах і відповідно з індивідуальним призначенням конкретних суб'єктів, функціонуванням кожного з них у сфері господарювання.

Права господарюючих суб'єктів в залежності від їх змісту можна класифікувати на:

1)   засновницькі

2)   управлінські

3)   майнові.

Засновницькі права – базуються на загальній нормі права власності, відповідно до якої власник може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності.

Управлінські права – в області управління суб'єкти господарської діяльності самостійно організовує свою діяльність із правом. ............