Договір про надання готельних послуг
Договір про надання готельних послуг належить до так званих публічних договорів (ст. 633 ЦК), які є різновидом усних угод.
Основна ознака публічних договорів полягає в тому, що одна сторона – підприємець бере на себе обов'язок надавати послуги кожному, хто до неї звернеться. Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані пільги.
Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін публічного договору. Щодо готельних послуг такими актами є Правила N 19 та Порядок N 297.
Дехто заперечить: оскільки Правила видані Держтурадміністрацією, а в п. 10 Порядку згадується МКТ (Міністерство культури та туризму), вони повинні поширюватися не на всі готелі, а тільки на ті, що надають туристичні послуги.
Але ж, погодьтеся, майже всі готелі надають одну з туристичних послуг – тимчасове розміщення туристів (осіб, які подорожують країною або перебувають на її території транзитом) (див. ст. 1 та ст. 5 Закону про туризм). Виняток становлять хіба що відомчі готелі підприємств, організацій для проживання працівників та відряджених осіб. Тому, безумовно, практично всі готелі, за дуже невеликим винятком, повинні дотримуватися Правил N 19 та Порядку N 297.
Згідно з п. 3.6 Правил N 19 договір про надання основних готельних послуг споживачеві вважається укладеним після оформлення документів на проживання (заповнення анкети, реєстрації). Факт укладення договору підтверджується розрахунковою квитанцією або іншим розрахунковим документом про оплату послуг готелю.
Зрозуміло, що умовами такого усного договору є положення Правил N 19 та Порядку N 297, а також внутрішні правила, які розробляються готелем на підставі п. 1.12 Правил N 19 та не повинні їм суперечити. Причому Правила N 19 повинні бути розміщені в приміщенні, де оформляються документи на проживання в готелі, а внутрішні правила готелю – у кожному номері готелю (п. 2.2, п. 2.3 Правил N 19).
Отже, споживач, оформляючи документи на проживання, тим самим погоджується з умовами договору, викладеними в названих нормативних документах. Хоча договір про надання готельних послуг може укладатися також у письмовій формі. Проте така практика не надто поширена.
Бронювання місць
Під бронюванням мається на увазі процес замовлення готелю основних та/або додаткових послуг у певному обсязі для того, щоб в обумовлені терміни цими послугами мали змогу скористатися конкретні споживачі (група споживачів).
Загальні принципи бронювання установлені п. 3 Правил N 19, а деталізуються у внутрішніх правилах готелю.
Бронювати номери можна шляхом:
• укладення (підписання двома сторонами) письмового договору бронювання;
• прийняття заявки на бронювання (на підставі телеграм, телефонних дзвінків, листів, гарантійних листів юридичних осіб тощо). При цьому договір бронювання вважається укладеним тільки після письмового підтвердження готелем отримання заявки – телеграмою, листом або іншим способом).
За бронювання може встановлюватися передоплата, яка враховується в оплату готельних послуг: основних (при остаточному розрахунку) або додаткових (згідно з внутрішніми правилами готелю або окремим письмовим договором).
Розірвання договору (повернення коштів)
Порядок розірвання договору про надання готельних послуг із замовником визначається договором (внутрішніми правилами) та чинним законодавством – у першу чергу ЦК.
За ініціативою споживача договір може бути розірваний:
• за умови оплати фактично наданих готелем послуг – у будь-який час (п. ............