МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ НАУК ім. Г.А. АЛІЄВА
Контрольна робота
З дисципліни: «Патопсихологія»
Тема: «Граничні нервово-психічні розлади»
Індекс групи: С-10-08-С5Пс(1,6з/п)
Код залікової книжки: С-05063
П.І.Б. студента:
Мартиненко Тетяна Анатоліївна
Домашня адреса: Київ 03 191,
Лятошинського 14-а, кв. 92
П.І.Б. викладача: Прокопович Євген Михайлович
Київ 2009
Зміст
Вступ
1. Визначення граничних нервово-психічних розладів
2. Патопсихологічна діагностика граничних нервових розладів
3. Опитувальники розладів особистості. Їхнє значення для патодіагностики
Висновок
Список літератури
Вступ
В клінічній медицині існує такий важливий параметр як рівень психічного розладу, своєрідна глибина та вираженість психопатологічної картини захворювання. В соматичній медицині, наприклад, такий критерій оцінки відсутній, оскільки відсутня необхідність оцінки соціально значущих сторін діяльності людини. В патопсихології тяжкість розладів може бути проаналізована двояко. З одного боку – з позиції уявлення про психічне здоров’я, а з другого боку – Ії можна визначити з позиції уявлення про соціально шкідливий вплив, до якого може призвести захворювання. Тому для патопсихолога дуже важливо вірно оцінити ступінь психічного розладу, як з метою правильного призначення терапії, так і з метою запобігання небезпечних проявів з боку хворого щодо оточення.
1. Визначення граничних нервово-психічних розладів
До цієї групи захворювань відносяться неврози, психопатії та психічні порушення при соматичній патології. Їч об’єднує проміжне положення, яке вони займають, з одного боку, між нормою та психічною патологією або, з іншого боку, між психічною та соматичною патологією, границі між якими часто важко провести. Є.Ю. Александровський (1978) вважає, що механізми, які визначають границі нормального та патологічного в психічній діяльності мають великий діапазон функціональних можливостей. Саме цю рухливість границь Н.І. Зелінська (1971) розглядає в якості основного критерію виявлення граничних розладів: рухливість переходів між нормою та патологією, між хворобливими станами всередині самих форм «малої» психіатрії та про рухливість взаємовідношень між особистістю та психогенними ситуаційними обставинами. З рухливістю границь пов’язане значне різноманіття проявів нервово-психічної патології. П.Б. Ганнушкін (1933) не тільки показав велику динамічність пограничних розладів, але й виявив зв’язок між значущістю діапазону психічних порушень, які відносяться до «малої» психіатрії, та індивідуальними особливостями осіб, у яких вони спостерігаються; він також встановив факт рівневого формування граничної психічної патології.
Різноманітність форм граничної психічної патології свідчить про значення патопсихологічної діагностики для «малої» психіатрії. Не в меншій мірі участь психолога потрібна і при нервово-психічних граничних порушеннях. Для успішного проведення психотерапії лікар повинен мати у розпорядженні поглиблену індивідуально-особистісну характеристику хворого, знати його преморбідні особливості як відбувалося формування його особистості, які в нього стосунки з середовищем, який модус реакції на хворого на стресову ситуацію. ............
