Вступ

Протягом багатьох століть пояснення хвороби були примітивними. Розвиток їх почався з ХІХ століття після доведення хибності теорії про зародження організмів.

Основоположники лісової фітопатології Антуан де Барі, Воронін.

Фітопатологія – вивчає процеси перебігу хвороб, причини виникнення і розробляє заходи захисту, хвору рослину, динаміку патологічного процесу, ознаки хвороби, закономірності поширення хвороб, значення зовнішнього середовища і його факторів, що сприяє розвитку хвороби.

Хвороба рослини – це порушення функцій і структури організму рослини, в результаті взаємодії з патогеном (або патогенним чинником), яке веде до зниження біологічної продуктивності (по біомасі, кількості і життєздатності потомства) або загибелі рослини. У цьому визначенні: 1 – специфіка процесу, 2 – причина процесу, його рушійна сила, а також критерії  кількісний і якісний. (1)

Хвороба визначається як патологічний процес, що розвивається в рослині унаслідок впровадження збудника хвороби або дії шкідливих біотичних і абіотичних чинників. Патологічний процес виражається в порушенні фізіологічних функцій, в морфологічних відхиленнях від нормального достатку тканин і органів, їх відмиранні або усиханні всієї рослини. Супроводиться він зниженням продуктивності рослин, розпадом деревостану або його загибеллю. Розрізняють інфекційні і неінфекційні хвороби лісових порід. (1)

Неінфекційні хвороби викликаються несприятливими умовами середовища з різким порушенням режиму вологості, температури повітря і ґрунту, недоліком освітленості і ґрунтового живлення, дією отруйних речовин, невідповідністю лісорослинних умов і способу господарювання вимогам рослин.

Інфекційні, або паразитарні, хвороби викликаються грибами (мікози), бактеріями (бактеріози), вірусами (вірози), мікоплазмами, квітковими паразитами (омелами), мікроскопічними черв'яками (нематодами). Найбільш поширені грибні хвороби рослин, що приносять великий збиток лісовому господарству

Умови середовища значно впливають на розвиток інфекційних хвороб безпосередньо або через дію на уражені ними рослини. Розвитку і поширенню хвороб, утворенню осередку ураження сприяє накопичення великої кількості інфекції на відмираючих рослинах, що всохли, і на проміжних рослинах-господарях. Місцями накопичення інфекції є також грунт, рослинний опад, пні, порубкові залишки у вогнищах хвороби. Паразитні види грибів здатні викликати захворювання живих тканин в абсолютно здорових рослин Напівпаразити зазвичай заражають ослаблені або з механічними пошкодженнями рослини, викликаючи швидке відмирання уражених тканин або всієї рослини. Багато грибів і бактерії поселяються в мертвих тканинах рослин і, вбиваючи своїми отруйними виділеннями (токсинами) довколишні живі тканини, просуваються по ним.

Шкідливість хвороби залежить від біології збудника і лісової породи, їх взаємодії в певних умовах середи; кліматичних, лісових умов місцезростання. Внаслідок цього в різних кліматичних зонах свого ареалу поширена хвороба може володіти різною мірою шкідливості. У заражених ділянках деревостанів розвиваються осередки інфекції і вогнища усихання. Масові ураження деревостанів небезпечними хворобами з одночасним утворенням вогнищ усихання на великих територіях (майданах) носять назву епіфітотій. ............