Класифікація процесуальних гарантій конституційних прав особи в кримінально-процесуальному законодавстві України
Вступ
правовий гарантія юридична відповідальність
Як уже зазначалося, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави, яка, у свою чергу, відповідає перед нею за свою діяльність. Утвердження й забезпечення їх – головний обов’язок держави (ст. 3 Конституції України). У КПК ця тенденція знайшла своє законодавче закріплення у ст. 2, де на перше місце серед завдань кримінального судочинства поставлено охорону прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь.
Конституційні права та свободи людини і громадянина в Україні забезпечуються за допомогою встановлених законодавством гарантій . Кримінально-процесуальні гарантії особи, як і будь-які інші, неможливо розглядати поза зв'язком із правовою державою. Тільки в такій державі особа є найвищою цінністю, а реалізація її законних прав є її обов'язком. Із цього приводу польський вчений М. Новицький пише, що в правовій державі існують чіткі, стабільні й усім відомі, так би мовити, правила гри між людиною і владою, що в ній остання може досить чітко передбачити, як влада реагуватиме на її поведінку, бо в цій державі правлять не самоправні чиновники й посадові особи, а чіткий закон .
Як бачимо, завданням кожної демократичної держави є реальне забезпечення прав і свобод людини. Це положення знаходить своє закріплення як у міжнародних актах (ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права), так і в національному законодавстві (ч.2 ст. 3 Конституції України). Особливості такої держави полягають у тому, що всі її структурні частини й елементи функціонують на засадах принципу поділу влади, у точній відповідності своєму цільовому призначенню. Наділені владними повноваженнями, ці структурні частини й елементи у специфічній формі діяльності реалізують волю суспільства, всю свою роботу узгоджують з чинним законодавством. Посадові особи несуть персональну відповідальність за обмеження прав і свобод громадян, гарантованих Конституцією та іншими нормативно-правовими актами.
Індивід повинен формуватись у сфері свободи, яка становить собою органічне середовище його мешкання. Там, де відбувається її обмеження, неминуче виникає психологічна деформація особи [1, с. 61]. Одним з істотних аспектів свободи людини є взаємозв'язок з державою. Саме тому в таких взаємовідносинах, немов у дзеркалі, відбивається ступінь демократизму останньої. Держава, – писав К. Маркс, – виступає посередником між людиною і її свободою. Важлива особливість таких взаємовідносин виражається в тому, що їх характер визначається взаємною відповідальністю, взаємообов'язками один перед одним. Обов'язки держави перед людиною досить різноманітні. Вона, всі її органи мають діяти на засадах законності, забезпечення охорони правопорядку, інтересів суспільства, прав та свобод громадян. Здійснюючи всю цю багатогранну й різносторонню діяльність, держава й усі її органи зобов'язані не порушувати існуючих законів.
Визнання невідчужуваності й непорушності прав і свобод людини, усвідомлення того, що вони належать їй за самою її природою, й відбиття цього факту суспільною свідомістю створюють передумови для їх дотримання державою, її органами, посадовцями і службовцями. ............