Міністерство аграрної політики України

Харківська державна зооветеринарна академія

Кафедра епізоотології та ветеринарного менеджмента

Реферат на тему:

«Контагіозна плевропневмонія

великої рогатої худоби»

Виконавець:

студент групи №12 ІV к. ФВМ

Тодерішка Олексій Степанович

Харків 2008

Зміст

1.     Визначення хвороби

2.     Історична довідка

3.     Збудник хвороби

4.     Епізоотологічні дані

5.     Патогенез

6.     Клінічні ознаки та перебіг хвороби

7.     Патологоанатомічні зміни

8.     Діагноз

9.     Лабораторна діагностика

10.  Диференціальна діагностика

11.  Лікування

12.  Імунітет

13.  Профілактика та заходи боротьби

Література

1.    Визначення хвороби

Контагіозна плевропневмонія великої рогатої худоби (КПП) — хронічне висококонтагіозне захворювання, що характеризується серозним запаленням інтерло-булярних лімфатичних судин, серозно-фібринозним плевритом, крупозною пневмонією з утворенням у легенях анемічних осередків некрозу (секвестрів).

2.    Історична довідка

Хворобу вперше описав у 1765 р. Буржіля, інфекційну природу встановив у 1792 р. Хаберст. У 1898 р. Нокар і Ру одержали культуру збудника. Віллемс у 1850 - 1852 рр. першим зробив щеплення корів проти КПП, використавши для цього лімфу з легень хворих тварин (метод і нині використовується в деяких африканських країнах). У XIX ст. хвороба набула значного поширення в Європі, де протікала у вигляд епізоотій з високою летальністю. У дореволюційній Росії контагіозна плевропневмонія великої рогатої худоби була стаціонарним захворюванням і лише завдяки широким плановим заходам та уведенню в практику масових щеплень була ліквідована на початку 1939 р. Нині високий ступінь неблагополуччя щодо захворювання на контагіозну плевропневмонію спостерігається в багатьох країнах Африканського континенту, на частку яких припадає 98, 17 % усіх зареєстрованих у світі спалахів, в Азії (0,68 %), Австралії (0,46 %), де переважає відгінно-пасовищне тваринництво, а також у Європі (0,68 %). Американський континент вільний від цієї хвороби. Економічні втрати, заподіювані захворюванням, досить значні і складаються з надзвичайно великих витрат на організацію карантинно-обмежувальних та профілактично-ліквідаційних заходів, а також у зв'язку з високою летальністю та вимушеним забоєм хворих і підозрюваних щодо захворювання тварин.

3.    Збудник хвороби

Mycoplasma mycoides var. mycoides— дрібний, (0,2...0,8) мкм, нерухомий грамнегативний надзвичайно поліморфний мікроорганізм, має кокоподібну, ниткоподібну, гіллясту та зіркоподібну форми. Проходить крізь бактеріальні фільтри, добре забарвлюється за Романовським — Гімза, за Грамом — негативно. В антигенному відношенні однорідний. Не росте на звичайних живильних середовищах. Для його культивування використовують бульйон Мартена, триптичний перевар серцевого м'яза з добавлянням від 10 % до 30 % сироватки крові тварин, 0,2 % глюкози, ацетату талію (1 : 1000) та кристалвіолету (1 : 1 000 000). На щільних живильних середовищах утворює дуже дрібні, росяні колонії з цільним центром, що вростає в агар, і рівними краями. ............