Концепція непослідовності політики у часі

Вступ

У другій половині XX ст. учені почали масштабні систематичні дослідження механізмів функціонування економіки. Завдяки науковим розробкам, зокрема Я. Тінбергена, Р.-А. Манделла, Р.-Е. Лукаса та інших Нобелівських лауреатів, продемонстровано можливості економічного розвитку. Вчені підтвердили придатність своїх моделей для аналізу і реформування реальної економіки. Їхні напрацювання, а також дослідження послідовників, зокрема Ф. Кюдланда і Е. Прескотта, розширюють горизонти пізнання зазначених проблем.

Концепція непослідовності політики у часі

Кюдланд (Kydland) Фіни (нар. 1943) — норвезький економіст, лауреат Нобелівської премії (2004). У 1968 р. у Норвезькій школі економіки і ділової адміністрації отримав диплом бакалавра, а в 1973 р. в Університеті Карне-гі—Меллон здобув вчений ступінь доктора філософії. Працював професором у цьому університеті, а також у Каліфорнійському — в Санта-Барбарі.

Він — автор майже сотні статей. Основні наукові праці присвячені дослідженням бізнес-циклів, проблемам монетарної і фіскальної політики, економіки праці. Член Американського економетричного товариства.

Прескотт (Prescott) Едвард (нар. 1940) — американський економіст, лауреат Нобелівської премії (2004). Народився у м. Глен Фоле (штат Нью-Йорк, США). У 1967 р. в Університеті Карнегі—Меллон здобув ступінь доктора філософії. Упродовж 1966—1971 pp. працював лектором, а потім асистентом професора в Пенсільванському університеті. Наступні 9 років був професором економіки в Університеті Карнегі—Меллон, з 1980 по 1998 р. — професором економіки в Міннесотському університеті. Нині поєднує професорську роботу в Арізонському університеті та дослідницьку діяльність у Федеральному резервному банку Міннеаполіса.

Книга «Перешкоди до багатства» (2000, у співавторстві з С. Парент) видана кількома мовами.

Член Американської академії мистецтв і наук та Американського економетричного товариства.

Протягом багатьох десятиліть однією із найскладніших проблем урядовців є досягнення довгострокових цілей, зокрема стабільності цін. Для того щоб саморегулююча ринкова система працювала в цьому напрямі, необхідна відкритість, транспарентність (чіткість, зрозумілість структури об'єкта чи процесу) грошово-кредитної політики і довіра до влади. Ця проблема стала актуальною внаслідок:

— інтенсивного зростання обсягів фінансових ринків, що підвищує вимоги до забезпечення їхньої стабільності;

— зростаючої незалежності монетарних органів, зокрема центральних банків;

— загострення проблеми очікувань економічних суб'єктів, у т. ч. на фінансових ринках.

Великою мірою зазначена проблема зумовлена й тим, що уряди деяких країн-учасниць ОЕСР взяли на себе зобов'язання дотримуватися чітких правил поведінки.

Непослідовність політики у часі можна проілюструвати на такому прикладі. Уряд оголосив темпи зростання грошової маси на певний період. Це дає змогу приватним агентам прогнозувати інфляцію. Згодом, наприклад у процесі підготовки до виборів, уряду вигідно відмовитися від оголошеного темпу зростання грошової маси, тобто діяти непослідовно у часі. Річ у тім, що, несподівано підвищивши темпи зростання грошової маси відповідно до «кривої Філіпса», можна досягти зростання сукупного виробництва; інфляція набере вищих темпів пізніше, після виборів. ............