Конвергенція інтелектуальних і мобільних мереж

Однією з областей, до яких останнім часом помітно зріс інтерес операторів мереж, є конвергенція інтелектуальних мереж (IN), створюваних на базі стаціонарних мереж зв'язку, і безпроводових мереж рухомого зв'язку. Архітектура IN і мереж рухомого зв’язку є дуже подібною (рис. 1). При визначенні місця розташування мобільного абонента між елементами мереж рухомого зв'язку використовується сигналізація, заснована на принципах транзакцій. Центр комутації мережі рухомого зв'язку (Mobile switching center, MSC), до якого потрапляє виклик, спрямований до абонента, якого обслуговує цей MSC, передає в регістр місця розташування «своїх» абонентів (Home location register, HLR) запит про те, де перебуває в цей момент абонент. HLR постійно оновлює інформацію про місце розташування абонента на основі даних, які він отримує з останньої «чужої» мережі, у якій знаходиться цей абонент, і за запитом MSC передає йому інформацію, необхідну для маршрутизації.

Однак ні стаціонарні IN, ні мережі рухомого зв'язку не мають тих можливостей, які могла б мати мережа, що поєднує в собі властивості й тих, й інших. Стаціонарні IN-мережі не мають механізмів підтримки мобільності, а мережі рухомого зв'язку не здатні адекватно забезпечувати принцип незалежності від послуг, властивий концепції IN.

Незалежно від того, який буде використано підхід до формування безпроводової IN, у ньому необхідно врахувати такі особливості, властиві мережі рухомого зв’язку:

1.  Контроль пересування мобільного абонента.

У мережах рухомого зв'язку, на відміну від стаціонарних мереж, місце розташування абонента заздалегідь не відоме та динамічно визначається за допомогою спеціальних процедур сигналізації. Події, пов'язані з контролем пересування мобільного абонента (наприклад, реєстрація термінала в «чужій» мережі), можуть являти інтерес як точки виявлення DP. Це передбачає розробку відповідних моделей з метою розв’язання проблеми формального подання зв'язків між процесом обслуговування виклику, контролем пересування та логікою послуг. Задача створення моделей для станів процесу контролю пересування мобільного термінала, не пов'язуючи цей прцес із процесом обслуговування виклику, не має аналога в стаціонарних IN-мережах (крім здійснюваної з ініціативи абонента реєстрації його як користувача послугою, наприклад, у випадку послуги UPT).

2.  Специфіка радіодоступу.

У деяких випадках запит послуги необхідно пов'язати з подіями, що відбуваються при виконанні таких специфічних для радіодоступу процедур, як аутентифікація, постійний контроль якості каналу зв'язку та естафетна передача управління, які також не мають аналогів у стаціонарних мережах зв'язку.

3.  Роумінг послуг.

Однією з головних переваг, що пропонуються мережами стільникового рухомого зв'язку, є можливість вільного переміщення абонента зі своєї зони в іншу, що обслуговують мережі рухомого зв’язку інших операторів. При цьому абонент хотів би зберегти свій персональний набір (профіль) послуг і в інших мережах, іншими словами, мати можливість роумінгу послуг. При застосуванні концепції IN до мереж рухомого зв'язку забезпечення збереження профілю послуг пов’язане з рядом труднощів. По-перше, на відміну від проводових мереж, у комутаторах рухомого зв'язку тригерні точки та профіль послуг, як правило, не подаються у вигляді статичних даних, а визначаються під час реєстрації. Можливості «своєї» та «чужої» мереж можуть виявитися різними, що, швидше за все, позначиться на переліку та на характеристиках послуг, що пропонуються користувачу, який перемістився в «чужу» мережу. ............