Культурне життя в Україні було невід'ємою частиною повоєнного ваідродження. У тяжкому становищі опинилися освітні заклади, особливо в сільських районах. Тому в Україні розгорнувся рух за відбудову і ремонт шкіл власними силами. Крім того, протягом першої половини 50-х років було зведено 1300 нових шкіл на 400 тис. учнівських місць. У 1958 р. в республіці було здійснено перехід до обов'язкової семирічної освіти.
    Наприкінці 50-х років в Україні діяли 11 тис. середніх шкіл - у 2,5 раза більше, ніж у 1940 р. Водночас дедалі більше відчувалося відірваність української школи від проблем національного виховання. Так, "Історія СРСР" у школі починалася історією Російської імперії, яка переходила в історію СРСР, а попередній період був історією багатьох народностей, що складали СРСР. Лише у 30% шкіл навчання проводилось українською мовою. З 1948 р. до 1954 р. кількість українських шкіл зменшилась з 26 тис. до 25 тис., а російських збільшилась з 2720 до 4051. У 1953 р. в школах з українською мовою навчання налічувалось 1,4 млн. учнів, а в російських і змішаних - 3,9 млн.
    Протягом першої повоєнної п'ятирічки було відновлено роботу всі вищих навчальних закладів республіки, яких напикінці 1950 р. було 160. Тільки на стаціонарних відділеннях цих закладів навчалось понад 200 тис. студентів. В цілому за 1946 - 1950 рр. в Україні було підготовлено понад 126 тис. спеціалістів із вищою освітою.
    Уже через три роки було відновлено науково-технічну базу АН УРСР. Почалися розробки та дослідження в таких галузях науки, як ядерна та теоретична фізика, металофізика та ін. Проте з новим витком репресій, пошуками "безрідних космополітів" у наукових колективах склалася напружена ситуація. У серпні 1947 р. з'явилася постанова ЦК КП(б)У "Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії Академії наук УРСР". Безпідставній критиці в ній було піддано праці, видані в передвоєнні та воєнні роки: "Короткий курс істроії України" за редакцією С. Білоусова, К. Гуслистого, М. Петровського, М. Супруненка, Ф. Ястребова, "Нариси історії України" за редакцією К. Гуслистого, Я. Ястребова.
    Після сесії ВАСГНІЛ (серпень 1948 р.), яка завершила розгром "реакційної теорії менделізму-морганізму", жертвами лисенківщини стали в Україні академік АН УРСР М. Гришко, завідувач кафедри дарвінізму професор С. Гезшензон (Київський університет), завідувач кафедри дарвінізму і генетики професор І. Поляков (Харківський університет), професор Л. Делоне з Харківського сільсько-господарського інституту та ін. Було розкритиковано підручник для вузів "Курс генетики" М. Гришка і Л. Делоне.
    Прийнята влітку 1946 р. постанова ЦК ВКП(б) про жунали "Звезда" і "Ленинград" в Україні мала своїм продовженням відповідні постанови ЦК КП(б)У: "Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в "Нарисі історії української літератури""(24 серпня 1946 р.), "Про журнал сатири і гумору Перець"(19 вересня 1946 р.), "Про журнал "Вітчизна""(1 жовтня 1946 р.), "Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи щодо цого поліпшення"(20 жовтня 1946 р.) та багато інших.
    У цих документах допускалися суб'єктивні оціе\нки й перекручення в аналізі загнального стану літератури і мистецтва.
    Ідеологічна ситуація в Україні погіршилась після того, як ЦК КП(б)У знову очолив Л. ............