Реферат

Механізм реалізації форфейтингу

Дрогобич – 2001

 

У міру стабілізації економічної ситуації в країні, зростання конкурентоспроможності вітчизняної продукції, прагнення комерційних банків диверсифікувати і розширити обрії своєї діяльності форфейтинг посяде належне місце у переліку операцій комерційних банків.

          Сьогодні форфейтинг – це галузь, яка швидко розвивається і потребує створення в межах традиційної функціональної структури  банку спеціального підрозділу. У зв’язку із зростанням обсягу угод виникла необхідність у розширенні обсягу діяльності з фінансування поза межами банківської практики. З 1965 року почала здійснювати операції перша спеціалізована організація., яка займається тільки форфейтингом, - компанія “Фінанц АГ” в Цюріху, філіал найбільшого швейцарського банку.

          Першості Швейцарії у форфейтингу не перевершено і сьогодні, хоч такі операції поширилися й на інші західноєвропейські фінансові центри.

          Форфейтинг – одна із форм короткострокового і середньострокового кредитування зовнішньоторгівельних угод (як правило, пов’язаних із постачанням машин і обладнання). Термін “а-форфе” запозичено з французької, й означає він надання певних прав у обмін на готівковий платіж (перепоступка прав). Форфейтинг – це придбання банком платіжних зобов’язань, зазвичай поданих у формі векселів, без права зворотньої вимоги до продавця.

          Слід зазначити, що операція форфейтингу схожа з середньостроковим експортним факторингом, за винятком того, що факторинг інколи буває з регресом до експортера.

          Як і в будь якій іншій комерційній угоді, учасниками угода “а-форфе” є продавець (як правило, експортер, котрий приймає векселі в оплату вартості поставлених товарів і звільняється від усіх ризиків пов’язаних із отриманням платежу за векселями), а також покупець (форфейтор).

          Форфейтор, придбавши платіжні зобов’язання, відмовляється від свого права висувати зворотні вимоги до будь якого з попередніх власників зобов’язань, які є предметом угоди. Таким, чином покупець бере на себе всі ризики з оплати придбаних зобов’язань, оскільки у передавальних написах на векселі вказуються застереження, зокрема “без обороту на мене”, “без права зворотньої вимоги”.

          Наголосимо, що заборгованість, яка форфетується (враховуючи безумовну відмову форфейтора від свого права зворотньої вимоги від продавця), зазвичай супроводжується додатковим забезпеченням у формі авалю або гарантії банку імпортера. Отже, гарант виступає третім учасником операції “а-форфе”.

          Дебіторська заборгованість покупців товарів (як правило, у формі простих чи перевідних векселів) є предметом  угоди форфейтування. Використання векселів як форфетованих платіжних зобов’язань зумовлено їх широким застосуванням при кредитуванні торгових операцій, простотою оформлення, уніфікованістю й стандартизованістю вексельного обігу у більшості країн світу. Рахунки дебіторів і розстрочки платежів, які використовуються при акредитивній формі розрахунків, також можуть бути предметом угоди форфейтування, але ці документи застосовується значно рідше.

          Нагадаємо, що, оскільки операція “а-форфе” базується на відмові від зворотніх вимог, на безрегресності, для форфейтора дуже важливе отримання додаткового забезпечення на видані кредити, крім зобов’язання боржника. ............