Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Геологічний факультет

Кафедра гідрогеології та інженерної геології

Заочна форма навчання

Контрольна робота

з навчальної дисципліни

Геоморфологія

на тему

Методи четвертинної геології. Метод виявлення віку генетичних типів четвертинних відкладів України

Київ 2011

Для розчленування четвертинних відкладів за віком використовуються дві групи методів, що виявляють відносний та абсолютний вік. В даній контрольній роботі більша увага приділена методам визначення відносного віку генетичних типів четвертинних відкладів. Методи визначення відносного віку четвертинних відкладів дають змогу встановити послідовність осадконакопичення і відносну тривалість подій. Вони засновані на вивченні літологічного складу відкладів і виявленні ритмів осадконакопичення, пов’язаних з кліматичними змінами (кліматостратиграфічні методи), залишками вимерлих тварин і рослин (палеонтологічні методи), а також древньої людини (археологічний метод), взаємозв’язком відкладів і порівняльним аналізом форм рельєфу, які вони складають (геоморфологічний метод). Майже всі ці методи дозволяють визначити не лише відносний вік відкладів, але й кліматичні умови і обставини їх формування.

Класифікації рельєфу дуже різноманітні. Вони можуть бути засновані на різних принципах, головним з яких є генетичний. Під генезисом рельєфу розуміють його утворення в результаті прояву якогось провідного рельєфоутворюючого процесу. Складність рельєфоутворення заклечається в сукупності дій багатьох процесів, що утворюють ту чи іншу форму рельєфу, а також у тому, що роль різних рельєфоутворюючих процесів змінюється в часі. Тому форми рельєфу часто бувають генетично неоднорідними. Найважливішою задачею геоморфології являється виявлення головного рельєфоутворюючого процесу. При утворенні рельєфу під дією ряду рівноцінних процесів виділяють форми комплексного походження. Визначну роль в утворенні деяких форм рельєфу відіграє геологічна будова, що також враховується в генетичній класифікації.

В аналізі рельєфу особливе значення має розділення на групи денудаційних і акумулятивних форм.

Під віком рельєфу розуміється відносний геологічний час його утворення. Вік сучасних форм може бути датований і в історичній шкалі. Із застосуванням радіологічних чи палеомагнітних датувань встановлюють також абсолютний вік рельєфу. Найважливішими способами визначення віку являються методи вікових меж і корелятивних відкладів. Метод вікових меж застосовується так, як і в геології: встановлюється вік наймолодших порід, що складають форму рельєфу, і найдревніших порід, перекриваючих чи суміжних до них. Метод корелятивних відкладів дає більш точні дані. Так, наприклад, вік річкової долини визначається віком пов'язаного з нею алювія. Вік акумулятивних форм встановлюється за віком складаючи їх відкладів. Вік корелятивних молас визначає найбільш точний вік гороутворення, тобто датує тектонічні форми рельєфу.

Поняття про вік форм рельєфу дуже складне, оскільки вони сильно перетворюються за час свого існування. В своєму розвитку форми рельєфу проходять ряд стадій. У зв'язку з цим можна говорити про відносний геоморфологічний вік рельєфу, маючи на увазі стадії юності, зрілості і старіння у розвитку його форм. ............