РЕФЕРАТ
на тему: „Міфи давнього Єгипту”
м. Харків
У процесі передачі з покоління в покоління знань, відомостей про звичайні й незвичайні явища формується особлива форма закріплення пам'яті людства — міф (від грецького mythos – переказ, сказання). Міфи являють собою складне культурне явище. В них своєрідно відбита прадавня історія людства, і кожне нове покоління сучасних людей прочитує її в дусі засвоєних (або втрачених) культурних традицій.
Міф — ця почуттєве уявлення про світ, коли людина не протиставляє себе природі. У ньому завжди присутній узагальнюючий початок. Міфи пояснюють появу різних природних і культурних особливостей, оповідають про походження космосу й людини, розповідають про зірки й планети, про чудесних істот — родоначальників племені, про надприродне фантастичне споріднення між певними групами людей (родом, племенем) і тотемом, оспівують подвиги героїв, попереджають про кінець світу й катастрофи. Міфи відображують всілякі стихії, властиві природі, космосу, людині. У них живуть і діють боги, одержимі людськими пристрастями, що володіють тими ж пороками й чеснотами. Міфи складалися в ту історичну епоху, коли звірі представлялися рівними богам, боги — людям, а люди — звірам. У ті далекі часи люди ще не відокремлювали себе від природи й не проводили чіткої відмінності між різними сферами своєї діяльності. Міфологія того періоду включала всю культуру первісної людини. Лише пізніше з неї виділилися релігія, наука, мистецтво. В муках пізнання й перетворення природи люди самі створювали собі богів, одночасно покладаючись на їхній захист, підтримку і всебачення.
Міфологічне пізнання — це пізнання езотеричне, або, іншим словом, — таємне. Воно передавалося через ритуальні посвяти особливо підготовленим особам і само по собі, як вважалося, володіє якоюсь надприродною силою.
Міфологія й за межами первісного ладу протягом усієї історії людства була й донині залишається істотним аспектом культури. Міфотворчість розглядається як найважливіше явище в культурній історії людства. У первісному суспільстві міфологія являла собою основний спосіб розуміння миру. Людині із самих ранніх часів доводилося осмислювати навколишній світ. Міфологія й виступає як найбільш рання, первісна форма духовної культури людства, що відповідає прадавньому й особливо первісному суспільству.
Міфологія зіграла значну роль у генезисі різних ідеологічних форм, послуживши вихідним матеріалом для розвитку філософії, наукових уявлень. Через казку й героїчний епос, що виникли в глибоких надрах фольклору, з міфологією виявляється пов'язаною й література, зокрема, оповідальна. Відповідно драма й почасти лірика спочатку сприймали елементи міфу безпосередньо через ритуали, народні свята, релігійні містерії.
У сучасній науці панує думка про тісний зв'язок між міфологією й релігією, які при цьому, залишаються самостійними. Джерела релігії й міфології різні: коріння релігії – у безсиллі людини перед сліпими природними й соціальними стихіями; міфології – в елементарній потребі людського розуму в розумінні й поясненні навколишньої дійсності. Виражаються релігія й міфологія у формах, обумовлених і загальним рівнем суспільно-культурного розвитку, і конкретно-історичними факторами.
Міфи – цей витвір народної фантазії, що наївно пояснює факти реального миру. ............
