Міністерство освіти і науки України
Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова
Інститут української філології
Кафедра української літератури
Мотиви та образи в ліриці Ганни Чубач
Робота на здобуття
освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр"
студентки 61 групи мзлібред
Орищенко Ірини Вікторівни
Науковий керівник:
доцент Блєдих Тетяна Юріївна
Київ - 2010
Зміст
Вступ
Розділ I. Розвиток української поезії в останній третині XX ст.
1.1 Мотиви і образи в жіночій поезії
1.2 Жанрова специфіка поетичного доробку Ганни Чубач
1.3 Засоби художньої виразності (поетика, тропіка, кольористика)
Розділ 2. Специфіка художнього світобачення в поезії Ганни Чубач
2.1 Мотиви та образи в збірках Ганни Чубач
Висновок
Список літератури та використаних джерел
Вступ
Актуальність дослідження: за часів становлення Г. Чубач як поетеси, українська література переживала не кращі роки, вона розвивалася під пильним оком цензури. Найсміливіші рукописи осідали у видавництвах чи власних шухлядах, значна перевага надавалася російському слову. Вже в незалежній Україні українська поезія стала значно відомішою як у нас, так і за кордоном. Але на сьогоднішній день залишається багато поетів, яких мало знає покоління XXI ст. і яких було б необхідно вивчати і досліджувати.
"Наша література - то література гордих і прекрасних ідей та образів, то література людяності, - а це ж так прекрасно!" [11,1]. Творчість митців, що прийшли в другій половині XX ст. І. Драча, М. Вінграновського, Л. Костенко, В. Коротича, В. Симоненка, В. Коломійця, Б. Олійника органічно виросла з тих традицій, які розвивали старші майстри (П. Тичина, М. Рильський, В. Сосюра, М. Бажан, А. Милишко, М. Нагнибіда, В. Мисик), котрі ще раніше відчули, "Як нове життя нового прагне слова" [11,2]. Увага до особистісного начала в людині, до її внутрішнього, духовного світу, пошуки гармонії між громадським і особистим, між інтересами особи і суспільства - ось, що характеризує суспільну, моральну обстановку 60 років. А ця обстановка в свою чергу наклала свій відбиток на ідейно-творчі шукання літераторів. Зрозуміло, що поезія 70 років, продовжуючи традиції попереднього десятиліття прагне досліджувати людину в усій її багатовимірності, прагне сказати своє слово про всю складність і водночас цілісність характеру сучасника. І разом з тим вона, ідучи від традицій 60-х років, уже й не схожа на свою попередницю. Як справедливо зауважив М. Ільницький, поезія зосередилася не на проблемах глобально-планетарного характеру, а на тих, які постають перед конкретною людською особистістю в конкретній життєвій ситуації. Поезія говорить про участь кожної людини в їх розв’язанні, про те, як від щоденних, зовні скромних, але насправді значимих, трудових, бойових, моральних зусиль кожної особистості залежить доля народу, Вітчизни, Землі.
Очевидно, в 70-роки в українській радянській поезії відбувається не тільки процес епізації. Точніше кажучи, ми спостерігаємо в ній органічне сполучення ліризму з епічністю, поєднання найпильнішої уваги до духовних начал у характері сучасника, до його внутрішнього світу, до його помислів і почуттів, до етичних проблем з прагненням показати людину в дії, в конкретному вчинку, в активному виявленні її духовності, в боротьбі за соціальний прогрес. ............
