«Міжнародні телеоб’єднання»
План
Вступ «Інтербачення» «Євробачення» Інші міжнародні телемовні союзи «Арафсат» «Уорлднет» Висновок Література
Вступ У світі, напевно, немає жодної національної телемережі, яка при створенні власних передач не використовувала б іноземного відеоматеріалу. Обмінна чи закуплена теле- і кінопродукція становить у різних країнах від 1 до 50 процентів загального обсягу їх телепрограм. Можливості телеобміну суттєво розширилися в результаті використання космічних супутників, які зв'язали різні континенти й телевізійні мережі багатьох країн.
Поруч з найбільшим в Європі Стратовським стадіоном у Празі з високого пагорба над Влтавою націлені в зеніт потужні антени. Під ними – корпус штаб-квартири Міжнародної організації радіомовлення і телебачення (ОІРТ). І новини планети входять у наш дім через цей міжнародний телевізійний центр. Цілодобово каналами зв'язку, насамперед космічними, йде обмін новинами, телесюжетами, програмами, здійснюються трансляції найважливіших подій.
ОІРТ була заснована 28 червня 1946 року (тоді лише як радіомовна організація ОІР) у Брюсселі. З 1950 року її місцем перебування стала Прага. З 1959 року діяльність організації поширилася і на телебачення. Дійсними членами ОІРТ є понад тридцять національних організацій телебачення й радіомовлення, у тому числі СРСР, Україна, деякі інші союзні республіки, асоціативними – ряд телекомпаній. ОІРТ – добровільне, некомерційне об'єднання, засноване з метою обміну телерадіопередачами, інформацією про програмну діяльність і технічний розвиток у галузі телебачення й радіомовлення. У рамках ОІРТ проводяться різні конкурси й фестивалі з метою заохочення ефірної творчості. Як неурядова організація, ОІРТ є членом ЮНЕСКО, співробітничає з іншими міжнародними й регіональними телерадіомовними об'єднаннями, ООН, Міжнародним Олімпійським комітетом, системами супутникового зв'язку. Найвищий орган – Генеральна асамблея, яка скликається щорічно й обирає Адміністративну Раду. Члени ОІРТ платять річні внески залежно від кількості телевізорів і радіоприймачів у країні. 6 разів на рік виходить журнал «Радио и телевидение» (російською, англійською, німецькою мовами), який розповсюджується у 35 країнах.
«Інтербачення» Одним з основних ланцюгів у структурі й діяльності ОІРТ е «Інтербачення». Вперше це слово виголосив на нараді телевізійників кількох східноєвропейських країн у 1960 році угорський журналіст Ференц Кульчер, ставши автором назви майбутньої організації. Тоді до її складу увійшли телевізійні служби чотирьох країн – НДР, Польщі, Угорщини та Чехословаччини, які на той час були вже об'єднані лініями зв'язку – радіорелейними та кабельними магістралями. Наступного року до «Інтербачення» вступили телеорганізації СРСР, України, Латвії, Естонії, у 1963 – Болгарії і Румунії, 1965 – Фінляндії, Білорусії та Литви, Молдавії і Словаччини, у 1972 році – Монголії, а згодом – Куби. З «Інтербаченням» співробітничають телевізійні служби Австралії, Югославії, Швеції та ряду інших країн. У 1982 році в систему включилися афганське, алжирське та в'єтнамське ТБ.
Найвищим законодавчим органом є Рада «Інтербачення», до складу якої входять представники всіх членів цієї організації. ............
