Наслідок психічних травм. Синдроми шизофренії
В етіології психосоматичних захворювань - інфаркту міокарда, виразкової хвороби, гіпертонії, якщо називати тільки найважливіші, психічні травми грають не останню роль. Результатом психічної травми може виявитися навіть більша шкода організму, у порівнянні з фізичної.
Між тими й іншими, існує подоба. Як фізичні, так і психічні травми викликають страждання. Характер страждання, щоправда, різний. У випадку фізичної травми страждання викликається подразненням болючих рецепторів і буває звичайно локалізованим, у випадку ж травми психічної страждання буває обумовлено, насамперед, накопиченням викликаних травмою негативних почуттів. Тому й іншому виду страждання, однак, супроводжує аналогічне погане самопочуття, що коливається від подразнення до крайнього страждання, що уже неможливо витримати й звільненням від якого є смерть. Сутністю фізичної травми, як і психічної, є порушення структури живого організму, морфологічної - у випадку фізичної травми, функціональної (інформаційної) - у випадку травми психічної. Насамперед мова йде про структуру емоційної. Якщо для когось є психічною травмою зауваження, що цю роботу він виконав погано, або що цю річ він погано сприйняв і зрозумів, то, головним чином, тому, що виявилася ображена його амбіція, тобто його емоційно-почуттєве відношення до самого себе.
Порушення емоційної структури можна схематично представити в трьох секторах порушення почуттєвого відношення: до оточення, до самого себе й до власної творчості. Типовим прикладом першого типу психічних травм була б образа на адресу членів родини даного індивіда, або його світоглядних поглядів, патріотичних або політичних почуттів і т.п. Найчастішим типом психічних травм, однак, є образа самолюбства. Чутливість стосовно критики з боку оточення свідчила б про те, що любов до самого себе, по видимості настільки сильна, тому що її занадто легко травмувати. З почуттям до власної особи зв'язується почуттєве відношення до власної справи, до того, що в тій або іншій формі людина створює у своєму оточенні. Найчастішим типом подібної травми є критика або знищення виконаної роботи, або обмеження поля активності, що знищують спроби її реалізації.
Визначення травми як руйнування істотної структури, морфологічної або функціональної, викликає два питання: як об'єктивно визначити травми й чи можна жити без травм. Уже у випадку фізичної травми об'єктивно визначити її вага важко. Та сама фізична травма в однієї людини може викликати мінімальне порушення структури організму, а в іншого привести до серйозних змін. Справа надзвичайно ускладнюється у випадку психічних травм, тому що структура почуттєвого життя в кожної людини інша. Те, що для одного може бути важкою травмою, що веде іноді до повного психічного зламування, для іншого може бути справою зовсім несуттєвим. Для одною найтяжкою психічною травмою буде втрата улюбленого собаки, для іншого критика його роботи, ще для когось - зневага до його особи.
Однієї з характерних рис життя є діалектика життя й смерті - побудови й знищення. Старі морфологічні й функціональні структури повинні відмирати, щоб на їхньому місці створювалися нові. Фізичні й психічні травми допомагають знищенню старих структур і в цьому змісті біологічно необхідні. ............