Наука й релігія в первісному суспільстві
Немає суспільств, якими б примітивними вони не були, без релігії й магії. Але відразу варто додати, що немає й диких племен, люди яких були б начисто позбавлені наукового мислення й елементів науки, хоча часто саме так про них судять. У кожному примітивному суспільстві, що вивчалося компетентними спостерігачами заслуговують довіри й завжди виявляють дві чітко помітні сфери, Сакральне й Мирське, інакше кажучи, сфера Магії й Релігії й сфера Науки.
З одного боку, є передані з покоління в покоління обряди й звичаї, до яких тубільці ставляться як до священних, виконуючи їх із благоговінням і оточуючи заборонами й особливими правилами поведінки. Такі обряди й звичаї завжди пов'язані з вірою в надприродні сили, особливо - у магію, або з поданнями про парфуми, примар, померлих предків, богів і надприродні створення. З іншого боку, досить на секунду задуматися, щоб зрозуміти, що ніяке мистецтво й ремесло, якими б примітивними вони не були, не могли б розвитися або практикуватися, ніяка форма організованого полювання, рибного лову, оброблення землі або пошуку їжі не була б можлива без уважного спостереження за природними процесами й без твердого переконання в їхній регулярності, без здатності до логічного судження й без упевненості в силі розуму, тобто без зачатків науки.
Заслуга антропологічного підходу у вивченні релігії належить Едуардові Б. Тайлору. У своїй відомій теорії він затверджує, що сутністю примітивної релігії є анімізм, віра в душі й парфумів: він показує, як ця віра зароджувалася з помилкової, але послідовної інтерпретації сновидінь, бачень і тому подібних явищ. Міркуючи про їх, примітивний філософ або теолог доходив висновку про розходження між людською душею й тілом. Душа, мабуть, продовжує своє існування після смерті, тому що вона з'являється в сновидіннях, й у свідомості тих, хто залишився живим і явно впливає на людські долі. Так зародилася віра в примар і душі померлих, у безсмертя й потойбічний мир. Але людина взагалі, і кожна людина зокрема, схильний представляти зовнішній мир по своєму образі й подобі. А виходить, раз тварини діють, так чи інакше поводяться, допомагають людині або заважають йому; рослини змінюються, а предмети можуть бути переміщені - всі вони також повинні бути наділені душею або духом. Таким чином, анімізм, (філософія й релігія примітивної людини, був побудований на спостереженнях і умовиводах, помилкових, але зрозумілих для незрілого й наївного розуму.
Погляди Тайлора на примітивну релігію, хоча й зіграли немаловажну роль, ґрунтувалися на занадто вузькому колі фактів і представляли первісну людину занадто умоглядним і раціональним. Недавні польові дослідження, проведені фахівцями, показують нам, що дикуна скоріше займають його улов, урожай плодів, події й свята його плем'я, чим міркування над сновидіннями й баченнями або ж пояснення «двійників» і каталептичних трансів; нам також розкрилася безліч аспектів ранньої релігії, яким просто неможливо знайти місце в Тайлорової схемі анімізму.
Більше широкий і глибокий погляд сучасної антропології знайшов саме адекватне вираження в натхненних наукових працях сера Джеймса Фрезера. У них він виділяє три основні проблеми примітивної релігії, які хвилюють сучасну антропологію: магія і її співвідношення з релігією й наукою; тотемізм і соціальні аспекти ранніх вірувань; культ родючості й розмноження. ............
