Наукова систематизація об’єктів політичної карти світу
Ватикан, Італія, Росія та Китай – держави, але перша є лише кварталом в межах столиці другої, а за розмірами державної території і чисельністю населення поступається двом останнім у мільйони разів. Отже, виникає потреба у певному впорядкуванні різноманітної кількісної та якісної інформації про об’єкти політичної карти світу.
Саме розміри і географічне положення батьківщини становлять ті базові відомості із сфери усієї географічної науки, які національна (етнічна) свідомість засвоює першими. Відчувати масштаб, ранг своєї країни в ряду інших – природна потреба громадянина. Але суб’єктивні відчуття не завжди співпадають з об’єктивним науковим знанням.
Раніше вже відзначалося (див. лекцію № 4), що систематизація може здійснюватися різними шляхами. Результати вертикальної (ознакової) систематизації країн можуть бути представленими у вигляді класифікації або типізації. В основі класифікацій лежать певні кількісні параметри (наприклад, площа або чисельність населення, валовий національний продукт, середня або очікувана тривалість життя, індекс розвитку людського потенціалу тощо), які найбільш ґрунтовно характеризують країни.
Диференціація країн за площею відображена у таблиці 13.1.
Таблиця 13.1.
Класифікація країн світу за розмірами території
Група країн Площа Кількість країн Частка суходолу, яку вони займають (%) Приклади країн Гігантські
>3 млн. км2
7 46,5 Росія, Канада, Китай, США, Бразилія, Австралія, Індія Великі
1-3 млн. км2
23 28,5 Аргентина, Казахстан, ПАР, Саудівська Аравія, Мексика, Нігерія, Індонезія, Іран, Монголія, Перу, Судан Середні
250 тис. – 1 млн. км2
≈50 15 Україна, Туреччина, Пакистан, Франція, Мадагаскар, Іспанія, ФРН, Польща, Чилі Малі
3-250 тис. км2
≈100 10 Латвія, Литва, Естонія, Угорщина, Чехія, Молдова, Македонія Карликові
<3 тис. км2
≈50 незначна Люксембург, Монако, Ліхтенштейн, Ватикан
Найбільшою країною світу за площею є Росія – 17, 1 млн. км2 (це 11,5% суходолу Землі), найменшою – Ватикан (0,44 км2 або 44 га).
Середні і малі країни мають свої переваги: компактність та згуртованість суспільства, економію на «фіктивних сферах» – армії, бюрократії. Натомість у них гостріше стоять проблеми залежності, зовнішнього економічного та етнокультурного «тиску», відпливу найкращих кадрів при напливі іммігрантів. У гігантів все навпаки, хоча їх окремі райони мають ті ж проблеми. Великий простір породжує проблему «тертя» і внутрішніх зв’язків, котрі на околицях конкурують із зовнішніми (наприклад, як в Канаді, чия «ойкумена» тягнеться вздовж кордону із США. А у США можливість «добігти» до канадського або мексиканського кордону є благом для злочинців і злом для правосуддя).
Національна економіка гігантських і великих країн схильна до універсалізму, автаркії, мілітаризації, розвиток вглиб часто підмінюється банальним розширенням (освоєнням нових територій – своєрідною внутрішньою колонізацією). Економікам гігантських країн не вдається пропускати певні стадії розвитку або проходити їх за прискореною програмою (слон більш неповороткий та менш вправний, ніж миша). На великих територіях національній економіці часто загрожує розпилення.
Важливою характеристикою країн є чисельність їх населення, тому за цією ознакою також проводять класифікацію (виділяються країни найбільші, значні, середні, дрібні).
До найбільших відносять країни, що мають більше 100 млн. ............
