Наукове пізнання в соціокультурному вимірі
Теоретичне знання і його розвиток є невід'ємною характеристикою сучасної науки, що постійно розширює обрії пізнавального й практичного освоєння світу людиною. Як і сама наука, теоретичне знання є культурно-історичним феноменом. Воно виникло в контексті історичного розвитку цивілізації й культури, на певних стадіях цього розвитку, що породили теоретичну науку й цінність наукової раціональності.
Сучасна цивілізація нерозривно пов'язана з досягненнями науки, заснованими на систематичному розгортанні теоретичних досліджень. Саме завдяки цим досягненням і їхньому впровадженню у виробництво став можливий вражаючий технологічний прогрес ХХ століття, який став причиною у розвинених країнах Заходу й Сходу нової якості життя. Наука революціонізує не тільки сферу виробництва, але й впливає на багато інших сфер людської діяльності, починаючи регулювати їх, перебудовуючи їхні кошти й методи.
Не дивно, що проблеми майбутнього сучасної цивілізації не можуть обговорюватися поза аналізом сучасних тенденцій розвитку науки і її перспектив. Хоча в сучасному суспільстві існують і рухи проти науки, у цілому наука сприймається як одна з вищих цінностей цивілізації й культури.
Однак так було не завжди, і не у всіх культурах наука займала настільки високе місце в шкалі ціннісних пріоритетів. У цьому зв'язку виникає питання про особливості того типу цивілізаційного розвитку, що стимулював широке застосування в людській діяльності наукових знань.
Традиційні й техногенні цивілізації
У розвитку людства, після того як воно перебороло стадію варварства й дикості, існувала безліч цивілізацій - конкретних видів суспільства, кожне з яких мало свою самобутню історію. Відомий філософ і історик А.Тойнбі виділив і описав 21 цивілізацію. Всі вони можуть бути розділені на два більших класи, відповідно типам цивілізаційного прогресу на традиційну й техногенну цивілізації.
Техногенна цивілізація є досить пізнім продуктом людської історії. Довгий час ця історія протікала як взаємодія традиційних суспільств. Лише в XV-ХVII сторіччях у європейському регіоні сформувався особливий тип розвитку, пов'язаний з появою техногенних суспільств, їхньою наступною експансією на інший мир і зміною під їхнім впливом традиційних суспільств. Деякі із цих традиційних суспільств були просто поглинені техногенною цивілізацією; пройшовши через етапи модернізації, вони перетворювалися потім у типові техногенні суспільства. Інші, випробувавши на собі щеплення західної технології й культури, проте зберігали багато традиційних рис, перетворившись у свого роду гібридні утворення.
Розходження традиційної й техногенної цивілізації носять радикальний характер.
Традиційні суспільства характеризуються вповільненими темпами соціальних змін. Звичайно, у них також виникають інновації як у сфері виробництва, так і в сфері регуляції соціальних відносин, але прогрес іде дуже повільно в порівнянні зі строками життя індивідів і навіть поколінь. У традиційних суспільствах може змінитися кілька поколінь людей, застаючи ті самі структури громадського життя, відтворюючи їх і передаючи наступному поколінню. Види діяльності, їхні кошти й мети можуть сторіччями існувати як стійкі стереотипи. ............