Психосемантика
1.1 Семантичні простори і психологічне градуювання
Психосемантика досліджує структури свідомості через моделювання індивідуальної системи знань [1] і виявлення тих категоріальних структур свідомості, які можуть не усвідомлюватися.
Основним методом експериментальної психосемантики є метод реконструкції суб’єктивних семантичних просторів. Тут психосемантика тісно сплітається з психолінгвістикою і лінгвістичною семантикою – з методологією виявлення значень слів, лексикографією, «відмінковою граматикою» і структурними дослідженнями [2]. Проте лінгвістичні методи в основному направлені на аналіз текстів, відчужених від суб’єкта, від його мотивів і задумів.
Психолінгвістичні методи звертаються безпосередньо до випробовуваного. Більшість з них пов’язана з різними формами суб’єктивного градуювання. Перед випробовуваним ставиться завдання оцінити «схожість знань» за допомогою деякої градуйованої шкали, наприклад від 0 до 5 або від 0 до 9. В цьому випадку дослідник отримує в руки чисельно представлені стандартизовані дані що легко піддаються статистичній обробці.
Психосемантика, як один з молодих напрямів сучасної психології [3], відразу була оцінена фахівцями в області штучного інтелекту як перспективний інструмент, що дозволяє реконструювати семантичний простір пам’яті як психологічну модель глибинної структури знань експерта. Вже перші додатки психосемантики в штучному інтелекті в середині 80-х років минулого століття дозволили отримати достатньо наочні результати. У психології семантичні простори виступають як модель категоріальної структури індивідуальної свідомості. При концептуальному аналізі знань структуру семантичного простору експерта можна вважати основою для формування поля знань. При цьому окремі параметри семантичного простору відповідають різним компонентам поля (розмірність простору співвідноситься зі складністю поля, виділені понятійні структури з метапоняттями, змістовні зв’язки між поняттями-стимулами – це суть відношення тощо).
Найлегше познайомитися з експериментальною психосемантикою на прикладі, пов’язаному з виявленням структури і розмірності семантичного простору знань з деякої предметної області [3].
В основі побудови семантичних просторів, як правило, лежить статистична процедура (наприклад, факторний аналіз [4], багатомірне градуювання [5] або кластерний аналіз [6]), що дозволяє групувати ряд окремих ознак опису в більш місткі категорії-чинники. Кажучи на мові поля знань, це – побудова концептів вищого рівня абстракції. При геометричній інтерпретації семантичного простору значення окремої ознаки відображається як крапка або вектор із заданими координатами усередині n-мірного простору, координатами якого виступають виділені чинники. Побудова семантичного простору, таким чином, включає перехід до опису предметної області на більш високому рівні абстракції, тобто перехід від мови, що містить великий алфавіт ознак опису, до більш місткої мови концептуалізації, що містить менше число концептів і виступає своєрідною метамовою по відношенню до першої.
Залежно від досвіду і професійної компетентності тих, кого випробовують, розмірність простору і розташування в ній первинних понять може істотно варіюватися. ............
