Інститут президентства в сучасному світі
Зміст
Вступ
Становлення і розвиток інституту президентства
Сучасні моделі президентства
Роль інституту президентської влади в Республіці Білорусь
Висновок
Список використаних джерел
Вступ
У сучасних умовах типовим главою держави з республіканською формою правління є президент. Інститут президентства представляє собою невід'ємний елемент політичної системи в 150 країнах світу. Він існує в багатьох країнах Європи, Азії, Африки, Північної та Південної Америки. У той же час, кожне з цих держав характеризується своїми специфічними особливостями, своєї різновидом республіканської форми правління, і залежно від цього якісно різними будуть статус та повноваження президента в цій державі. Історично батьківщиною президентства були США, де президент в одній особі був і главою держави, і главою уряду. Саме широке поширення інститут президентства одержав у ХХ столітті, в період розпаду колоніальних імперій і утворення безлічі незалежних держав, більшість з яких обрали президентську форму правління. Закордонна практика свідчить про особливу значущість інституту президентства в політичному житті держави. Прерогативи президента дозволяють йому чинити величезний вплив на суспільно-політичні процеси в країні. У демократичних країнах на нього покладається функція ведучого гаранта стабільності основ конституційного ладу. Відповідно з особливим статусом і повноваженнями президента, на ньому лежить і особлива відповідальність за збереження законності і суспільного благополуччя.
Становлення і розвиток інституту президентства
Термін «президент» походить від латинського Ргаеsidens, що буквально означає «сидить попереду». Мабуть, в античні часи президентами називали головуючих на різних зібраннях. Від цього первинного значення слова "президент" згодом виникла така посада, як, наприклад, президент сенату. Проте в його нинішньому розумінні як глави держави термін "президент" не вживався ні за часів грецької і римської республік, ні в періоди існування ранніх буржуазних республік в Англії та Нідерландах. Так, в Англії, яка стала на короткий час республікою, виконавчу владу замість поваленого монарха на перших порах здійснював Державна рада. У Нідерландах повноваження виконавчої влади також мала вищий колегіальний орган.
У руслі європейської практики республіканської спочатку проходив і процес формування виконавчої влади в Сполучених Штатах Америки. На першому етапі американської державності не тільки законодавча, а й виконавча влада були зосереджені в одному представницькому органі - Континентальному Конгресі. Одноосібного глави держави в ту пору не існувало, а Конгрес обирав із числа своїх членів президента, функції якого обмежувалися лише головуванням на засіданнях.
Дуже скоро більшість політичних діячів молодої американської республіки прийшли до висновку про неефективність діяльності Конгресу з виконання ним законів і про необхідність поділу законодавчої і виконавчої влади. При цьому делегати Конституційного конвенту, які зібралися в 1787 році у Філадельфії для прийняття федеральної Конституції США, зробили історичний вибір між монархією і республікою. ............