ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи вивчення обдарованої дитини в початковій школі

1.1 Обдаровані діти молодшого шкільного віку

1.2 Психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей

1.3 Робота з обдарованими дітьми

Розділ ІІ. Дослідне вивчення обдарованої дитини

2.1 Методи навчання обдарованих дітей

2.2 Визначення творчої індивідуальності обдарованих дітей

2.3 Творчі завдання для обдарованих дітей

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Сучасна школа – це керування різними видами навчально – пізнавальної діяльності школярів. У широкому розумінні цього слова сьогодні школа в нашому суспільстві – найважливіший фактор гуманізації суспільно – економічних відносин, спрямованих на формування нових життєвих установок особистості.

В умовах демократизації та національного відродження система освіти, яка завжди відзначалася тим, що була орієнтована на підготовку не просто спеціалістів, а людей, які б відповідали певним соціальним потребам сучасності, повинна забезпечити якісно новий рівень загальноосвітньої, професійної, наукової підготовки, всебічний розвиток кожної людини як особистості і найвищої цінності суспільства. Починати необхідно вже з початкової школи, адже саме вона має навчити дітей вчитися, прищепити інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними, розвивати, як зазначав видатний педагог В.О.Сухомлинський, всемогутню радість пізнання. Змінюються пріоритети мети навчання : на першому плані – розвивальна функція, культ активності, самостійності, нестандартної думки. Все це разом забезпечує розвиток інтелекту кожної дитини.

І тому основне завдання вчителя – добиватися того, щоб кожен урок сприяв розвитку пізнавальних інтересів дітей та їхньої зацікавленості у здобутті знань. Зацікавленість – ефективний засіб успішного навчання, необхідна умова досягнення позитивних наслідків. Лише тоді, коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї з’явиться бажання дізнатися про нього більше.

Під час аналізу особливостей пізнавального розвитку дітей молодшого шкільного віку встановлені індивідуальні відмінності сприймання, уваги , мислення, пам’яті, розвитку емоційно – вольової сфери. Так, діапазон індивідуальний відмінностей у навчальних здібностях і психічному розвитку першокласників можна охарактеризувати співвідношенням 1 : 15, тобто здібності слабкого учня в класі становлять одиницю, а здібності найрозвиненішого є у 15 разів вищими У кількісному відношенні це виглядає так: більшість учнів вступає до школи з приблизно однаковим рівнем пізнавального розвитку, який вважається нормою, 20 % учнів – не досягають його, а 15 % - перевищують. І, як свідчить практика, за даними світової статистики, лише 5 % дітей від загальної їх кількості в кожній віковій категорії є обдарованими.

В своїх дослідженнях такі вчені як Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Дж. Гілфорд, В.М. Екземплярський, Е. Клапард, Г.С. Костюк, Е. Мейман,

Дж. Рензуллі, С.Л. Рубінштейн, Д. Фребес переконують, що без належної активності молодших школярів у навчальному процесі не можуть бути успішними засвоєння знань, пізнавальний розвиток, а виховання – повноцінним.

Розвиток пізнавальної активності має на меті :

-  підвищити рівень розвитку дітей і розширити їхній світогляд для того, щоб вчити спостерігати, думати, аналізувати;

-  викликати бажання самостійно займатися навчальною діяльністю;

-  знайти шлях до серця кожного учня, створити умови для розвитку

-   здібностей, закладених у дитині природою.

На жаль, сьогодні існує дефіцит знань що до особливостей поведінки і мислення обдарованих дітей, їхнього особистого розвитку. ............