ОХОРОНА ПРАЦІ - ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ, ЗМІСТ І ЗАВДАННЯ
За даними Міжнародного бюро праці, на земній кулі кожні три хвилини внаслідок нещасного випадку гине один робітник. Щосекунди четверо дістають травму. Травматизм - основна причина смерті людей до сорока одного року. Це є прямим наслідком науково-технічної революції, в результаті якої, виявляється, небезпека від техніки зростає швидше, ніж способи захисту від неї.
Дослідження показують, що 60-80% нещасних випадків трапляються нині з вини самого потерпілого. І це зрозуміло: людина не народжується з повагою до правил техніки безпеки. Тому керівник мусить не лише мати міцні знання в галузі охорони праці, але й уміти прищепити інтерес до виконання норм і правил, до творчого розв'язання проблем поліпшення умов праці на виробництві своїм підлеглим.
Характер і стан умов праці залежать зрештою від виробничих відносин, що панують у суспільстві, від визначеного ними становища трудящого в суспільному виробництві.
Для кращого розуміння суті охорони праці як навчальної дисципліни розглянемо її три складові частини:
охорона праці як соціальне-політична дисципліна;
охорона праці як прикладна наукова дисципліна;
охорона праці як нормативна дисципліна.
Перша складова за своєю суттю є соціальною категорією; її проблеми займають гідне місце у працях вчених політиків та керівників різного рівня, опрацьованих і прийнятих за їхньою ініціативою документах, де подано зразок глибокого вивчення і вирішення питань, що мають безпосереднє відношення до охорони праці.
Розглядаючи другу складову частину як прикладну наукову дисципліну зауважимо, що охорона праці виникла на базі розробок учених. Ще в 1742 р. М.В. Ломоносов (1711-1765) вивчав питання охорони праці в гірничій промисловості. Він створив теорію природного провітрювання шахт, розробив систему захисту від розрядів блискавки, практичні рекомендації щодо безпеки праці в шахтах.
Російський фізіолог І.М. Сеченов (1829-1905) науково обґрунтував фізіологічний критерій тривалості робочого дня.
Значний внесок у розвиток охорони праці зробили академіки: І.П. Павлов (1849-1936) - вивчав зв'язки між зовнішнім середовищем і вищою нервовою діяльністю людини; М.Д. Зелінський (1861 - 1953) - винайшов протигаз; С.І. Вавілов (1891-1951) - відкрив люмінесцентне освітлення; О.О. Скочинський (1874-1960) - створив прилади для контролю концентрації шкідливих речовин у повітрі; Є.О. Патон (1870-1953) - винайшов спосіб автоматичного електрозварювання.
Істотний внесок в охорону праці зробили вчені-гігієністи; Ф.Ф. Ерісман (1842-1915) - вивчав умови праці у промисловості; В.В. Левицький (1867-1936) - аналізував причини професійних захворювань, процеси стомлювання та ін.
У нашій країні та за її межами відомі праці радянських учених: академіка АМН Л.І. Медведя, академіка Б. Є. Патона, професора, спеціаліста в галузі профілактики шумової та вібраційної хвороби Є.Ц. Андрєєвої-Галаніної, багатьох інших.
Разом з тим, виробничий травматизм, особливо в металургії, знижується дуже повільно.
Розглядаючи третій вимір і виходячи із загальних вимог про охорону праці як нормативної науки, міністерства й відомства розробляють конкретні заходи для оздоровчих і безпечних умов праці, для профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань. ............
