Реферат з історії України
Окупація України військами Німеччини та її союзників
ПЛАН
1. Напад Німеччини на СРСР. Оборонні бої в Україні у 1941-1942 pp.
а) Оборона Києва;
б) Оборона Одеси;
в) Оборона Севастополя.
2. Мобілізація та евакуація в Україні.
3. Невдалі радянські контрнаступи 1942 р.
4. Причини поразок СРСР у 1941-1942 pp.
1. а). На світанку 22 червня 1941 р. фашистські війська напали на СРСР. Радянське керівництво оголосило війну з Німеччиною Великою Вітчизняною.
Ідея здобуття життєвого простору на Сході, остаточно оформилася наприкінці XIX ст., коли об'єднана Німеччина, котра інтенсивно розвивалася, опинилася без ринків збуту, джерел сировини, без колоній. Втім, пожадливе око на Україну германські експансіоністи поклали ще раніше - у XVIII ст., коли король Пруссії Фрідріх II писав, що Україна як найбагатша частина імперії Романових повинна стати предметом особливого зацікавлення для будівничих імперії німецької нації.
З появою на політичній арені нацистської партії та, особливо, з приходом до влади А. Гітлера мрія про захоплення й колонізацію України, що могла б відігравати роль зручної та географічно близької німецької Індії», стала набувати реальних обрисів. Невипадково саме в цей час ідеолог нацистської партії А. Розенберг надрукував працю «Україна - вузол світової політики». Зрозуміло, що нацистські верховоди розглядали Україну як важіль передусім «світової політики» Німеччини: ця найродючіша частина Центрально-Східної Європи покликана була, на їхню думку, забезпечувати рейх та його військо продуктами харчування, а промисловість - сировиною й дешевою робочою силою і, зрештою, оплатити війну Третього рейху за визволення від більшовизму та світове панування. Україна, за планами Гітлера, повинна була перетворитися на «лебенсраум» (життєвий простір) для німців. На її територію повинні були переселитися німецькі бауери (фермери), а українці повинні були слугувати для них рабами.
Німецьке командування націлило на територію України групу армій «Південь» на чолі з фельдмаршалом Г. фон Рундштедтом. Напад розпочався з масованого бомбардування літаками люфтваффе (німецький військово-повітряний флот) міст Києва, Львова, Житомира, Одеси. Німецька група армій включала 57 дивізій загальною чисельністю 300 тис. чоловік (три німецькі польові армії, одна танкова група, дві румунські армії, один угорський корпус).
Берлінське радіо повідомляло: «Німецькі війська на всій протяжності східного фронту ведуть успішні воєнні операції проти переважаючих за чисельністю радянських військ. Наш наступ почався з ураганного вогню важкої артилерії. Потім наша доблесна піхота перейшла у наступ і швидко, відповідно до планів нашого командування, просувається у глиб території Радянської Роси, змітаючи все на своєму шляху... Російські війська у більшості знищені або розсіяні і безладно відступають» .
На території України на базі Київського особливого військового округу (командувач - генерал-полковник М. Кирпонос) були створені Південний та Південно-Західний фронти. Хоча у смузі округу радянські війська переважали противника у живій силі в 1,2 раза, у кількості танків - у 5, літаків - в 2,5 раза, вони через непідготовленість до оборонної війни і внаслідок некваліфікованого керівництва не змогли відбити ворожого удару. ............
