Міністерство освіти та науки України
Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка
ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ У ДИТЯЧИХ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДАХ
Виконала
студентка групи
Полтава 2007
Сирітство, у тому числі соціальне, є феноменом, який притаманний всім країнам світу в цілому, за даними ЮНІСЕФ, кількість дітей-сиріт у 27 країнах європейського регіону та країн пострадянського простору становить 1,5% від кількості всіх дітей. Україна серед них знаходиться на 13 місці.
На сьогодні в Україні налічується понад 100 тисяч дітей-сиріт, більшість з них виховуються у системі державних інтернатних закладів, у тому числі спеціалізованих.
Загальна кількість дітей у державних інтернатних закладах усіх типів збільшилась за десятиріччя у більше ніж два рази, а кількість дітей-сиріт - у півтора рази.
Це вимагає від медичної галузі впровадження обґрунтованих заходів по організації якісної медико-соціальної допомоги вихованцям дитячих інтернатних закладів.
Система закладів державної опіки і піклування, що діє в Україні та у більшості країн і пострадянського простору, успадкована від часів радянської влади. Вона побудована на принципах колективного виховання, суттєво не змінилася за останніми роками і наведена на рис.1.
У ранньому віці діти-сироти виховуються у будинках дитини, підпорядкованих системі охорони здоров'я, де перебувають до 3 - 4 років, потім переводяться до дитячих будинків, які підпорядковуються системі освіти. В останніх діти виховуються до 7 років, після цього утримуються і навчаються у школах-інтернатах до 14 - 15 років (до закінчення 9 класу), або 16 - 17 років (до закінчення 11 класу). Перед направленням до дитячих будинків та шкіл-інтернатів дитина проходить медико-педагогічну комісію, яка оцінює стан її здоров'я та психологічного розвитку.
Діти з вадами розвитку утримуються в спеціалізованих дитячих будинках-інтернатах системи соціального захисту населення.
Прийомна сім'я
(вік до 18 років, у разі навчання до закінчення
закладу) 1-4 дитини
Дитячий будинок (вік 3-7 років) 25-250 дітей
Будинок дитини
(вік до 3-4
років) 50-200 дітей
Притулок
(дитина з вулиці потрапляє в систему державної опіки відповідно до віку)
Усиновлення (в країні та іноземне)
дитина вибуває із системи державної опіки
Спеціальна школа-інтернат
для дітей з вадами розвитку
Дитячий будинок сімейного типу (вік від 2-х до 18 років, у разі навчання до закінчення закладу) 5-10 дітей з власними
Школа-інтернат
(вік 7-17 років) 350-450 дітей
Дитячий будинок-інтернат для дітей з вадами розвитку
Дитячий будинок
змішаного типу (вік 3-17 років) 100-400 дітей
Рис. 1. Державна система опіки та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування
Така державна система опіки над дітьми-сиротами передбачає як мінімум два переходи дитини із одного закладу до іншого, кожен з яких для неї є психо-травмуючим, оскільки відриває її від оточення, до якого вона звикла, вихователів. За результатами опитування вихованців шкіл-інтернатів, 35% неодноразово переводились, з одного закладу до іншого. ............
