Реферат на тему

«Основи розчинення та його використання в хімічному аналізі»

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРО РОЗЧИНИ

На практиці частіше доводиться мати справу з розчинами твердих речовин у воді. Кількість твердої речовини, яку можна розчинити в даному об'ємі води, має межу, яка залежить від властивостей речовин і від умов, при яких відбувається розчинення. Коли межа досягнута, то утворюється насичений розчин. Концентрація насиченого розчину називається розчинністю.

При нагріванні розчинність багатьох твердих речовин збільшується. Проте деякі солі не підлягають цьому правилу: їх розчинність або зменшується з підвищенням температури, або підвищується до певної межі. Наприклад, максимальна розчинність вуглекислого натрію Ма2СО3 у воді спостерігається при 35,2 °С і становить 51г солі на 100г води. Розчинність вуглекислого літію при 100°С в 2 рази вища, ніж при 20°С. Згідно з принципом Ле-Шателье, якщо розчинна речовина при розчиненні поглинає тепло, розчинність збільшується з підвищенням температури. Якщо ж розчинення супроводжується виділенням тепла, то розчинність при нагріванні зменшується.

Розчин називається пересиченим, коли в ньому міститься значно більше розчинної речовини, ніж її потрібно для насичення при даній температурі. Такий розчин може утворитися при повільному охолодженні насиченого розчину речовини, розчинність якої знижується з температурою. Пересичені розчини нестійкі, здатні до існування лише при відсутності системи у розчині твердих часток розчинної речовини. У спокійному стані вони можуть роками залишатися без змін.

Густина розчину відрізняється від густини розчинника. Розчин кипить при більш високій температурі, а температура замерзання його нижча, ніж розчинника.

Швидкість розчинення твердої речовини залежить від розміру часток—великі шматки твердої речовини слід подрібнювати в ступці. Проте гігроскопічні речовини не подрібнюють перед розчиненням. Якщо порошок при висипанні у воду спливає і не змочується, то його спочатку слід змочити етиловим спиртом, а потім доливати воду. Смолисті речовини перед розчиненням слід розрізати на невеликі шматочки і вводити до розчинника поступово.

РОЗЧИННІСТЬ РІДИН

На практиці спостерігаються три типи розчинення рідини у рідині:

1. Рідини практично не розчиняються одна в другій, наприклад вода і масло. При змішуванні вони завжди відокремлюються одна від другої.

2. Рідини розчиняються одна в другій в певних об'ємах. Наприклад, вода і ефір, вода і бензол. При змішуванні води і ефіру утворюються два шари. Верхній — це розчин води в ефірі, нижній — розчин ефіру у воді.

3. Рідини розчиняються одна в другій в необмежених об'ємах. Наприклад вода і спирт, багато кислот і вода.

Високомолекулярні речовини при розчиненні спочатку набухають.

КЛАСИФІКАЦІЯ І КОНЦЕНТРАЦІЯ РОЗЧИНІВ

Розрізняють водні та неводні розчини. До останніх належать розчини в органічних розчинниках. Розчини солей, кислот і лугів в основному водні.

За точністю вираження концентрації розчини поділяють на приблизні, точні та емпіричні.

Концентрацією розчину називається масовий (об'ємний) вміст розчиненої, речовини в певній кількості або в певному об'ємі розчину.

Концентрації розчинів звичайно виражають у масових та об'ємних (для рідин) процентах, у молях, які містяться в одиниці об'єму розчину, а також титром і моляльністю.

Розчини з високою концентрацією розчиненої речовини називаються концентрованими, з низькою - розбавленими.

Концентрації приблизних розчинів звичайно виражають у масових процентах, точних - в молях, які містяться в 1 кг розчину, або титром.

При вираженні концентрації в масових процентах вказують вміст розчиненої речовини по підношенню до всього об'єму розчину. ............