Вивчення мотивів поведінки людини, його мотивації заслужено займає центральне місце в психолого-педагогічній науці у зв'язку з його величезним значенням для вирішення науково-практичних і теоретичних питань. Мотивація, забезпечує активізацію і цілеспрямованість поведінки, виконує, таким чином, повною мірою і регуляторну функцію, обумовлюючи суть психології особи.  Становлення і формування особи тісно пов'язане з формуванням усе більш стійкої поведінки в позитивно мотивованій, спочатку особисто значущій діяльності. Ще в дитячому віці людина вступає в систему громадських стосунків, починає взаємодіяти з іншими людьми в ході різної діяльності. Усе це безпосередньо формує його особу, що зайняла певне місце в системі стосунків і багато в чому визначається системою внутрішніх і зовнішніх мотивів, що складаються. Особливу актуальність придбаває вивчення специфіки розвитку і формування мотиваційної сфери особи дітей дошкільного віку.

Це положення обумовлюється багатьма причинами.

По-перше, дошкільники знаходяться напередодні нового етапу свого життя, а саме шкільного навчання. Тому міра сформованості мотивів поведінки може визначати не лише їх подальший успіх в учбовій діяльності, але і статусне положення в колективі, почуття самоповаги та ін.

По-друге, в дошкільному віці закладаються основи відношення до багатьох видів діяльності (грі, вченню, трудовій діяльності і тому подібне), тому виникає необхідність формування внутрішньої позитивної мотивації дитини, в контексті виконуваної ним діяльності.

По-третє, важливим чинником є розвиток саморегуляції поведінки дошкільника, що також обумовлюється специфікою формування системи мотивів разом з вольовою сферою. Так дитина, що керується мотивами уникнення невдач, демонструватиме абсолютно іншу поведінку, ніж її одноліток, у якого домінуватиме мотивація досягнення успіху, дитина, керуючий громадськими мотивами, швидше знаходитиме собі друзів, займе гідне статусне положення в шкільному колективі.

Крім того, в дошкільному віці, на думку А. Н. Леонтьєва [9], зав'язуються перші вузли, перші зв'язки і стосунки, які утворюють нову вищу єдність - єдність особи, яку неможливо розглядати у відриві без мотиваційної сфери дитини.

Таким чином, проблема формування і розвитку мотивів поведінки і діяльності дошкільників обкреслює круг питань, пов'язаних як з особовими, так і з соціальними аспектами їх життя.

Проблема розвитку і формування мотивів поведінки знайшла своє віддзеркалення в роботах багатьох дослідників.

Так, наприклад, Я.Л. Коломинський [7] вказує на усебічні зміни, що відбуваються у сфері мотивації дошкільника, поява нових мотивів, обумовлених більшою соціалізацією дошкільників в порівнянні з дітьми раннього віку. Це ж напрям досліджень можна спостерігати і у Л.І. Божович [1], яка проаналізувавши онтогенез мотивів, приходить до висновку про якісну перебудову в мотиваційній сферах дітей різного віку.

А.К.Маркова [11] на основі вивчення практичного досвіду учителів, дає грунтовний аналіз засобів і методів формування мотивів вчення у дітей різного віку. Д.Б. Ельконін і А.Л. Венгер [13] вказують на істотні зміну в мотивах поведінки старших дошкільників у зв'язку з підготовкою до вступу до школи. ............