Особливості призначення неповнолітньому більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, та звільнення від відбування покарання з випробуванням
На практиці нерідко зустрічаються такі випадки, коли з урахуванням обставин вчинення конкретного злочину та даних про особу винного (зокрема, і неповнолітнього), призначення такій особі навіть найменшого покарання, передбаченого у санкції відповідної статті Особливої частини КК України, було б занадто суворим і суперечило б принципу гуманізму, а також не забезпечило б досягнення цілей покарання. Саме тому в кримінальному законодавстві (ст. 69 КК України) існує інститут призначення особі більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, який формально є певним виключенням із п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України про призначення покарання виключно у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України. За своїм соціальним змістом цей інститут втілює принципи гуманізму та індивідуалізації покарання в кримінальному праві. Положення ст.69 КК України повною мірою поширюються і на неповнолітніх.
Юридичними підставами призначення неповнолітньому більш м'якого покарання, ніж передбачено законом є наявність наступних умов: 1) особа визнається винною у вчинені будь-якого злочину. Слід зазначити, що своїм рішенням № 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційний Суд України визнав таким, що суперечить Конституції положення ч.1 ст.69 КК України в частині, яка унеможливлювала призначення більш м’якого покарання, ніж передбачене законом, у випадку вчинення злочину невеликої тяжкості [3, с.105]. Раніше таке законодавче положення пояснювалося, як правило, несуворим характером санкцій за вчинення злочинів невеликої тяжкості, а також широкими можливостями у таких випадках звільнення особи від кримінальної відповідальності або від покарання. На думку В. Скоморохи, скасоване положення ч.1 ст.69 КК України суперечило принципу справедливості, ставлячи осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості в гірші умови, порівняно із іншими злочинцями. В цьому контексті наведена думка видається доволі слушною, як і саме рішення Конституційного Суду. 2) у справі наявні декілька (тобто, дві або більше) обставини, що пом’якшують покарання; 3) ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого винним злочину; 4) наявні дані про особу неповнолітнього характеризують його з позитивного боку; 5) на підставі цього суд робить висновок про явну суворість та несправедливість призначення покарання у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України.
Таким чином, для застосування ст. 69 КК України суд повинен встановити наявність щонайменше двох пом’якшуючих покарання обставин: при цьому це можуть бути як ті з них, які прямо зазначені в ст.66 КК України, так й інші, якщо суд визнає їх такими, що пом’якшують покарання [246, с. 266-268]. При цьому сама по собі наявність у справі якоїсь обставини, що обтяжує покарання, не є абсолютною перешкодою для призначення більш м’якого покарання за ст. 69 КК України, хоча цей факт повинен бути врахований при аналізі даних про особу винного. В будь-якому випадку наявні пом’якшуючі обставини повинні суттєво знижувати ступінь небезпечності вчиненого неповнолітнім злочину (наприклад, з’явлення із зізнанням та щире каяття неповнолітнього, який вчинив крадіжку від впливом дорослого підбурювача). Формулювання ст. ............
