Особливості відбування і виконання окремих видів покарань, не пов’язаних з позбавленням засудженого волі

Особливості виконання і відбування неповнолітнім покарання у виді штрафу. Порядок і умови виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, регламентується Кримінально-виконавчим кодексом України і Інструкцією [9].

Кажучи про особливості виконання і відбування покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, ми ставимо перед собою мету не детально описати весь цей процес, не переказувати весь текст Інструкції, а виявити недоліки і проблеми, існуючі у практиці діяльності кримінально-виконавчих інспекцій, органів внутрішніх справ і громадськості, і показати направлення вдосконалення цієї діяльності.

Штраф не відноситься до строкових покарань, отже, у цьому сенсі від не відбувається засудженим.

Кримінально-виконавчий кодекс України у главі 5 «Виконання покарання у виді штрафу» (ст. ст. 26–28) передбачає два правових режими виконання покарання у виді штрафу: добровільне його виконання засудженим і примусове стягнення в процесі виконавчого провадження. Добровільна сплата штрафу полягає у внесенні засудженим у місячний строк після набрання вироком законної сили суми штрафу в установу банку на спеціальний рахунок і надання до відповідного суду документу, який підтверджує сплату штрафу [7, с. 54–61].

Ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені загальні положення про місце здійснення виконавчих дій. Так, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи неповнолітнього боржника або за місцем місцезнаходження його майна. Державний виконавець зобов’язаний перевірити дотримання строків пред’явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону виконавчі листи можуть бути пред’явлені до виконання протягом трьох років [6].

Крім заходів примусового виконання, пов’язаних з описом і арештом майна боржника, Законом України «Про виконавче провадження» передбачене звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), стипендію та інші доходи неповнолітнього боржника. Проте, ці об’єкти стягнення використовуються при відсутності у боржника коштів на рахунках у кредитних установах, відсутності чи недостатності майна боржника для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не перевищує двох мінімальних розмірів заробітної плати.

Законодавством України передбачено два способи кримінально-правового забезпечення виконання покарань: а) закріплення в законі можливості заміни судом одного покарання на інше при його невиконанні; б) встановлення в законі кримінальної відповідальності за ухилення від відбування кримінального покарання, визначення таких дій як новий самостійний злочин. КК 2001 р. чітко проводить розмежування між правовими наслідками неможливості сплати штрафу засудженим і ухиленням від його сплати.

Згідно з ч. 1 ст. 389 КК України ухилення від сплати штрафу карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк. Водночас законодавче поняття ухилення від сплати штрафу не встановлено. Згідно із ч. 2 п 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. ............