Міністерство освіти і науки України
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова
Інститут української філології
Кафедра української літератури
Реферат
З курсу "Історія української літератури"
Переслідування мови царизмом як продовження утисків української культури (Валуєвський циркуляр 1863р.)
підготувала:
студентка 206-ур групи
Рибаченко Олена
Перевірила:
Савченко І.В.
Київ - 2010
План
Вступ
Історичні факти, які зумовили видання циркуляру
Бунт Костомарова
"Совокупное обсуждение"
Текст Валуєвського циркуляру
Вступ
Валуєвський циркуляр 1863 – розпорядження міністра внутр. справ Російської імперії П. Валуєва про заборону друкування укр. мовою наук., навчальних та релігійних книг. Виданий 30(18) лип. 1863, в. ц. дозволяв публікувати "тільки такі твори цією мовою, які належали до галузі красного письменства", але цензура використовувала циркуляр як привід для всіляких обмежень укр. слова. Укр. мова розглядалась як штучна, "створювана… деякими малоросами і особливо поляками…". Процитоване в циркулярі твердження голови Київської археографічної комісії М.Юзефовича та його однодумців, що "ніякої окремої малоруської мови не було, немає й бути не може", а "наріччя.., яке вживається простолюдом, є та ж російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі", стало офіц. поглядом на мовні й нац. проблеми українців у Рос. імперії.
Причиною видання в. ц., як зазначалося в тогочасних офіційних джерелах, було загострення питання про укр. мову й літ. через "обставини чисто політичні", поширення серед українців "сепаратистських задумів". Одним із приводів для утисків укр. слова став несанкціонований Синодом пер. П.Морачевським укр. мовою Нового Завіту (див. Біблії переклади українською мовою).
Впровадження в. ц. супроводжувалося закриттям в Україні недільних шкіл та адм. висланням окремих укр. громад. і культ. діячів (О. Кониського, П. Чубинського, П. Єфименка та ін.).
Історичні факти, які зумовили видання циркуляру
Законодавчі акти царського уряду, спрямовані на придушення українського національного руху.
У січні 1863 р. в Польщі спалахнуло давно очікуване повстання проти російського засилля. Напади на царські гарнізони відбувались і на Правобережній Україні, де існував значний прошарок польського населення (485 тис. чол., або 9,2 %). Хоч українські селяни участі в цих подіях не брали, вважаючи їх, як і в 1830 —1831 pp., "панською справою", російські шовіністи після придушення польського повстання зажадали від уряду приборкати український національний рух. Загроза сепаратизму їм вважалася навіть у спробах вживати українську мову в навчанні й пресі.
Ще влітку 1862 р. Олександр II наказав позакривати недільні школи, започатковані, як зазначалося в рескрипті, "під впливом і за участю осіб, котрі мали завданням потрясіння держави". Викладачі багатьох україномовних шкіл не бажали послуговуватись офіційними підручниками з історії, які заперечували існування українського народу. Популярний публіцист М. Катков, редактор газети "Московские ведомости", закликаючи владу посилити наступ на українську культуру, силкувався довести, що "малоросійської мови ніколи не було й, незважаючи на всі зусилля українофілів, і досі не існує".
Синод з огляду на ці вимоги наклав табу на видання Біблії в українському перекладі П. Морачевського. ............
