Пилип Орлик та перша Конституція України
Життя українського гетьмана Пилипа Орлика було складним, неспокійним.
Гетьман-вигнанець, гетьман-емігрант...
Походив Орлик із поважного чесько-польського роду, один із представників якого Степан (батько Пилипа), опинився на Віленщині (сучасна Білорусь) й одружився з православною українкою Іриною Малаховською. Це була майбутня мати Пилипа, який народився у жовтні 1672 р., а вже наступного року його батько загинув у битві під Хотином у польсько-турецькій війні. Початкову освіту хлопець здобув у Литві, вчився і закінчив Києво-Могилянську академію. Здібний випускник одержав посаду писаря Київської митрополії, потім служив у Генеральній військовій канцелярії.
Його порядність, працелюбність і глибоку любов до Вітчизни помітив гетьман Іван Мазепа і призначив генеральним писарем Козацької держави. Пилип став найближчим помічником і однодумцем гетьмана Мазепи. На той час це була виняткова кар'єра. Далі Пилипа залучено до дипломатичної праці. Іван Мазепа повідав Орлику усі секрети тодішньої української політики, і він став її безпосереднім виконавцем. Гетьман був хрещеним батьком старшого сина Пилипа - Григора, якому доля згодом присудила продовжити політичну місію рідного і хрещеного батьків у Європі.
У 1707 р. гетьман та генеральний писар навіть поцілували хрест із животворящим деревом і поклялися на вірність одне одному: «...Як я присягнув, так і ти присягни мені перед тим-таки розп'ятим на животворящім дереві хрестом, що мені додержиш вірності своєї та секрету...» П. Орлик дотримався цієї клятви: він згубив усі свої маєтності, поставив на карту добробут своєї родини (дружина та п'ятеро дітей — три сини і дві доньки), кинув себе в неймовірні зло пригоди й нестатки, але справі боротьби за незалежну Україну не зрадив ніколи.
Під час воєнних подій 1708-1709 рр. і поразки шведсько-українських військ під Полтавою Орлик залишився на боці Мазепи й разом із ним відступив на територію Туреччини, у Бендери. Тут отаборилось і запорозьке військо. Після смерті Івана Мазепи 5 квітня 1710 р. там же відбувся акт обрання гетьманом Пилипа Орлика та козацької старшини.
Цього ж дня було проголошено «Конституцію прав і свобод Запорозького війська». Ця конституція стала вищою точкою політичного мислення українців у XVIII ст., бо фактично проголошувала в Україні незалежну республіку. Це була одна з перших державних конституцій у Європі.
Як відомо, конституцію США схвалили й прийняли 1787 р., Франції та Польщі -1791 р., у Російській імперії спроби створити конституцію були тільки в першій чверті XIX ст., але закінчилися трагічним повстанням декабристів у 1825 р.
Конституцію України одразу після її прийняття визнали уряди Швеції та Туреччини. Вона й сьогодні вражає своєю актуальністю й високим правовим рівнем. Учені й політики нині небезпідставно вважають, що, втіливши ідеї її натхненника І. Мазепи, вона як державний акт республіканського спрямування на 80 років (!) випередила ідеї Французької революції. Українська Конституція стала реальною моделлю вільної, незалежної держави, яка б засновувалася на природному праві її громадян на свободу і самовизначення.
Як складалася Конституція? Про це свідчать архіви Григора Орлика, в яких збереглися оригінальні тексти і записи його батька Пилипа: «Я один зложив найбільшу частину договору (Конституції) і зредагував цілий договір. ............
