Василь Семенович Стус.
Украінська поезія тісно пов'язана з многотрудним життям народу, визначалась ним і визначала його, була вершиною його духовності. У найяскравіших виявах ця поезія випереджала свій час, вступала в суперечності з “неправдою світовою”, за що платила долями й життями кращих своїх синів. Від Тараса Шевченка до Василя Стуса…
В. Стус по праву вважається одним з найвизначніших українських поетів ХХ століття. Широко відомий він за рубежем. А насамперед поет був людиною з великої літери, яка відважно й самозреченосвиступила за високі ідеали добра, правди, справедливості, гуманізму – цих високих, вічних загальнолюдських цінностей, за національну гірдість і самостійність українського народу.
А розпочався життєвий шлях поета-борця Василя Семеновича Стуса під час Різдвяних свят, 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району на Винничині. Батьки його були селянами. Дитинство, яке сам він назвав “гарним”, проходило в атмосфері добра і любові. А ще - народної пісні.
“Перші уроки поезії – мамині. Знала багато пісень і вміла дуже інтимно співати”. З чистого джерела народної пісні черпав майбутній поет любов до добра, краси, від мами і від пісні вчився над усе ставити чисту совість і слово правди.
Навчався спочатку в місцевій школі, потім – у Донбасі, куди сім'я переїхала, коли Василько був ще маленьким хлопчиком.
Пам'ять по собі школа залишила безрадісну. “Шкільне навчання – вадило. Одне – чужомовне, друге – дурне”, - згадував пізніше Василь. Проте саме в школі прокинулась в нього потреба віршувати: “В 4-му класі щось заримував про собаку. По-російському. Жартівливе. Скоро минуло. Відродилося в старших класах, коли прийшла любов”.
Вищу освіту Василь Стус дістав на історіко-філологічному факультеті Донецького державного педагогічного інституту. Студентські роки він пізніше назвав “трудними”. Стосувалося це, очевидно, й матеріального буття, і, ще більшою мірою, казеного схоластичного навчання.
Студентом Стус глибоко зацікавився світовою літературою, перед усім поезією. Усе тиття він виявляв інтерес до митців, які відзначались неординарністю світобачення, інтелектуалізмом, не зупинаючись інколи перед виходом за межі раціонального.
Якби там не було, та Василь Стус зумів узяти навіть із тогочасного обкроєного вузівського навчання дуже багато.
Закінчивши інститут, молодий учитель їде в сільську Таужнянську семирічну школу Гайворонського району на Кіровоградщині.
Василь Стус мав дивовижне почуття гумору, вмів тонко підмітити деталь,спародіювати ситуацію, пожартувати – це пом'ятають усі, хот знав його близько.
Як учитель, Василь Стус залишив по собі теплі спогади в колишніх учнів і колег, хоч і працював він там усього два місяці – до призову в армію.
Після служби в армії (1959-1961), де “вірші, звичайно, майже не писалися”, В.Стус у 1961-1963 роках учителює в Горлівці на Донбасі, працює літредактором газети “Соціалістичний Донбас”. Ці роки він назвав “часом поезії”, захоплюється вершинними досягненнями світової та української літератури, багато пише сам. ............
