План

1.  Підстави набуття права та правовий режим спільної сумісної власності подружжя

2.  Поділ спільного майна подружжя

3.  Договірний режим майна подружжя

4.  Список використаної літератури

1. Підстави набуття права та правовий режим спільної сумісної власності подружжя

Сімейне право України закріплює принцип спільності майна подружжя, який означає об'єднання майна чоловіка і жінки (повністю або в певній частини) з єдину майнову масу та встановлення ряду спеціальних правій щодо його володіння, користування та розпорядження. Режим спільності майна подружжя означає, що: майно, набуте подружжям за час шлюбу, вважається спільним, якщо інше не встановлено домовленістю сторін; подружжя має рівні права щодо майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності; майно належить подружжю без визначення часток кожного з них у праві власності; права подружжя на майно визнаються рівними незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); до тих пір, поки не буде доведено протилежне, вважається, що кожен з подружжя, який здійснює правочини щодо розпорядження спільним майном, діє в інтересах подружжя.

Щодо спільного майна подружжя здійснює права власника. В літературі правильно зазначалося, що право спільної сумісної власності подружжя є різновидом права приватної власності фізичних осіб. Тому на подружжя поширюються загальні правила щодо об'єктів права приватної власності1. Сімейне законодавство містить норми, що визначають різновиди майна, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Розглянемо їх детальніше.

1. Згідно з ч. 1 ст. 60 СК подружжю на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте за час шлюбу.

У коментованій нормі закріплено загальне положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині, чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Слід звернути увагу фахівців, що це положення у самій нормі не обмежено будь-якими іншими умовами. Водночас, вважається, що це положення неможливо сприймати без відповідних уточнень. Так, у ст. 97 СК йдеться, що шлюбним договором може бути визначено, що спільно набутим подружжям майно вважатиметься:

- спільною сумісною власністю;

- спільною частковою власністю;

- особистою приватною власністю кожного з подружжя.

Отже, найбільшу увагу у законодавстві приділено саме спільній сумісній власності, оскільки про переваги такого способу розподілу майна свідчить зміст коментованої статті, існування глави 8 СК і відсутність відповідної глави «Спільна часткова власність подружжя».

Проте у СК не зовсім конструктивно викладено варіанти набуття права спільної сумісної власності як одного з варіантів врегулювання прав власності подружжя.

На практиці досить часто не розрізняється спільна власність з визначенням часток - часткова власність, або без визначення часток - сумісна власність. Кардинальної відмінності між цими поняттями немає, якщо не враховувати специфіку сімейних (подружніх) відносин. ............