ЗМІСТ. 1. Вступ. 2. Дізнання, його загальні принципи. 3. Попереднє слідство. 3.1. Слідчі дії. 4. Пред`явлення обвинувачення і допит обвинуваченого. 5. Зупинення попереднього слідства. 6. Закінчення попереднього слідства. 7. Обвинувальний висновок. 8. Висновок.
    1. Вступ. Необхідною умовою реалізації конституційного принципу законності (п.1 ч.3 ст. 129 Конституції України) в кримінальному судочинстві і здійснення поставлених перед ним завдань є правильне встановлення фактичних обставин справи з метою досягнення об`єктивної істини. Попереднє розслідування являє собою процесуальну діяльність органів дізнання, слідства, прокуратури щодо виявлення, закріплення й оцінки доказів з метою розкриття злочинів і викриття осіб, що їх заподіяли, тобто воно й покликано практично здійснювати зазначений принцип. Це - друга стадія українського кримінального процесу, яка слідує за порушенням кримінальної справи та передує виданню обвинуваченого до суду або закриттю справи. Необхідність існування цієї стадії у кримінальному процесі на відміну від процесу цивільного зумовлена ступенем суспільної небезпеки діянь, що переслідуються у кримінальному порядку та необхідністю практично гарантувати додержання вимог законності та принципів Конституції і кримінального закону.
    Кримінально-процесуальний закон встановлює дві форми попереднього розслідування: дізнання й попереднє слідство.
    2. Дізнання, його загальні принципи.
    Закон розрізняє поняття і компетенцію органа дізнання й особи, що робить дізнання.
    Орган дізнання представляє його керівник, що вправі робити дізнання по будь-якій справі, віднесеноої до компетенції дізнання, і здійснювати окремі слідчі дії. Орган дізнання в особі його начальника керує дізнанням, призначає осіб для ведення дізнання і несе повну відповідальність за якість розслідування. Особа, що проводить дізнання, - це посадова особа, уповноважена органом дізнання на виробництво дізнання. Будучи самостійним суб'єктом процесу, вона старанно досліджує всі обставини справи і, як і слідчий, оцінює доказу по своєму внутрішньому переконанню, керуючись законом і правосвідомістю.
    Особа, що робить дізнання, відповідає за законність і обгрунтованість своїх дій. Проте її процесуальна самостійність більш обмежена, чим слідчого. Це виявляється у взаємовідносинах і з керівником органа дізнання, і з прокурором. Якщо слідчий усі рішення приймає самостійно, крім випадків, коли потрібна санкція прокурора або рішення суду, то особа, що робить дізнання, багато рішень приймає за згодою начальника органа дізнання або по його дорученню. Найбільше важливі дії і рішення відбуваються і приймаються органом дізнання. Тільки орган дізнання вправі порушити кримінальну справу або відмовити в її порушенні, затримати особу, підозрювана у вчиненні злочини , призупинити або припинити виробництво в справі. У коло його обов'язків входить виявлення причин і умов учинення злочинів і прийняття необхідних мір до їхнього усунення. Практично це означає, що дані рішення приймаються від імені начальника органа дізнання або їм затверджуються.
    Дізнанням називається попереднє розслідування справ, яке провадиться правомочними на те органами дізнання (ст. ............