Пострадянський період як перехідний етап розвитку держави та права в Україні
Україна переживає складні часи. Зруйновано стару систему, зроблено істотні кроки щодо побудови демократичної держави [11, с. 358]. Проте, мабуть, ніхто тепер не буде заперечувати, що Україна знаходиться в перехідному стані. Інша справа, що ще й досі різні соціальні кола та політичні партії не можуть визначити, до яких саме держави та суспільства ми прагнемо перейти. Відсутність чіткої відповіді на це питання, певна невизначеність в реалізації якоїсь конкретної концепції, розробка загального плану реформування держави на демократичних засадах, спірність питань про основні риси та шляхи побудови правової держави зумовлює те, що за таких обставин неможливо визначити певний план дій, систематизувати напрямки щодо вирішення конкретних завдань суспільного розвитку, вирішити питання про їх черговість тощо [1, с. 9].
Нам здається, що питання перехідного періоду не обмежуються найбільш суттєвими для державознавства проблемами виникнення держави, її соціального характеру (функцій) і державної форми. Перехідний період – багатомасштабне соціальне перетворення. Перехідна держава відображає усю трансформацію політичної і правової систем суспільства, громадянських інститутів [9, с. 5], та передбачає комплексне й суттєве реформування усіх сфер життя, що є суперечливим та складним процесом аналізу та реалізації можливостей її реорганізації та розвитку. “Феномен соціального переходу – це суперечливий, багатоаспектний і багатоетапний процес необхідного, суттєвого, комплексного перетворення однієї усталеної форми організації держави в іншу, що містить в собі одночасно елементи конкретно-історичного соціокультурного минулого, специфічного теперішнього і поліваріантного майбутнього, відповідним чином позначаючись на характері соціально-політичних відносин та особливостях протікання духовно-ідеологічних процесів” [20, с. 40]. За таких передумов перехідним визнається державний режим, який виникає під час еволюції від цілком певної моделі, яка так чи інакше уявляється “чистим” типом, до іншої, так само чітко визначеної “чистої” моделі [7, с. 17].
Слід зазначити, що метою будь-якої перехідної держави є забезпечення її сталого розвитку, який, в свою чергу, є запорукою стабільної життєдіяльності суспільства, безпеки держави. Але необхідно враховувати, що перехідний період розвитку, як правило, супроводжується зростанням кількості та поглибленням кризових явищ у державі. Існує необхідність формування у перехідній державі ефективних механізмів соціального устрою, структурної перебудови та модернізації економіки і виробництва, інтенсивного розвитку науки, екологізації життя. У залежності від глибини кризи не можна розраховувати на одночасний та рівноцінний розвиток всіх галузей народного господарства, цілісний вихід з кризи всіх елементів життя соціуму одночасно. Тим більше, що в перехідній державі, як правило, відсутня єдина соціальна концепція подолання кризових явищ і стабілізації життя [9, с. 21].
Таким чином, транзитний період дозволяє оволодіти і засвоїти масив новітньої інформації з навколишнього середовища. Відбувається відбір інформації та її адаптації з метою вибору варіантів подальшого руху і розвитку суспільства і держави в цілому. ............
