Зміст
1. Сутність об’єктів права інтелектуальної власності. Місця походження товарів. «Ноу-хау»
2. Поняття та сутність суміжних прав
3. Задача
Список використаної літератури
Сутність об’єктів права інтелектуальної власності. Місця походження товарів. «Ноу-хау»
Сутність об’єктів права інтелектуальної власності.
Однією з найбільш важливих і характерних рис людини як частини живого світу є її здатність до осмислення ( цілеспрямованої) творчості.
Творчість визначається як цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю.
Сутність інтелектуальної власності означає закріплені законом права, які є результатом інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній і художній сферах.
Поняття інтелектуальної власності було закріплено в міжнародно-правовій практиці на законодавчому рівні. Також це поняття з’явилося й у національному законодавстві України.
Загальні засади охорони права громадян на творчу діяльність містяться у ст.. 41 Конституції України, яка передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Конституція України у ст.. 54 гарантує кожному громадянинові свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Окрім цього, держава визнає за кожним громадянином право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, встановлює пряму заборону використання чи поширення вказаних результатів без згоди автора. Проте обмеження творчості встановлюється законом – творчість не може бути аморальною, спрямованою проти суспільства, людства.
Конкретною правовою основою здійснення і захисту інтелектуальної власності в Україні є низка спеціальних законів: від 15 грудня 1993 р. «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», від 15 грудня 1993 р. «Про охорону прав на промисловості зразки», від 15 грудня 1993 р. «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», від 15 грудня 1993 р. «Про племінне тваринництво», «Про авторське право і суміжні права», від 25 червня 1993 р. «Про науково-технічну інформацію», від 21 січня 1994 р. «Про державну таємницю», від 10 лютого 1995 р. «Про наукову і науково-технічну експертизу», від 5листопада 1997 р. «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» та ін..
Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Визначаючи поняття «право інтелектуальної власності», слід урахувати, що воно може вживатися у суб’єктивному та об’єктивному розумінні, а також нерідко вживається для визначення елемента правосуб’єктності особи.
Право інтелектуальної власності в об’єктивному значенні – це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що складаються у процесі створення, легітимізації, використання та охорони результатів інтелектуальної, творчої діяльності.
До об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:
· літературні та художні твори;
· комп’ютерні програми;
· компіляції даних (бази даних);
· виконання;
· фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
· наукові відкриття;
· винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
· компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
· раціоналізаторські композиції;
· сорти рослин, породи тварин;
· комерційні (фірмові) найменування, торгівельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
· комерційні таємниці.
Визначені об’єкти права інтелектуальної власності, залежно від сфери застосування, можна умовно поділити на три групи. ............