Часть полного текста документа:МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ Вінницький технікум м'ясної та молочної промисловості КУРСОВА РОБОТА з предмету "Цивільне та сімейне право" на тему: "Приватизація як засіб припинення державної власності" КР.5.060101 Група 614-А Розробив студент О. Ю. Савчук Керівник: В. Ф. Головатий Вінниця 2000 ЗМІСТ Вступ 1. Поняття і засоби приватизації 2. Процедура приватизації 3. Порядок та форма укладання договорів купівлі-продажу державного майна 4. Форми здійснення підприємницької діяльності приватизованого підприємства Висновки Список використаної літератури 1. Поняття і засоби приватизації. Поняття приватизації вживається в економічному і формально-юридичному розумінні. В економічному аспекті приватизація означає перетворення (трансформацію) державних засобів виробництва та іншого майна у недержавні, тобто (згідно із Законом "Про власність") у приватну чи колективну власність. Отже, в економічному значенні сутність приватизації полягає у зміні економічних відносин державної власності на відносини приватної чи колективної власності на засоби виробництва. Визначення приватизації у формально-юридичному значенні цього поняття дає Закон України від 4 березня 1992 р. "Про приватизацію майна державних підприємств" (Відомості Верховної Ради України -1992 -№24 -Ст. 348). Згідно з зазначеним законом приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіка Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб (ст. 1). З юридичної точки зору приватизація - це майнова угода між суб'єктами приватизації, змістом якої є сплатне, частково сплатне або безоплатне відчуження державного майна. Закон регулює даний вид угод як особливі угоди (звідси спеціальні закони про приватизацію). Як окрема юридична категорія угод вони мають власну назву: "угоди приватизації" (ст. 27 Закону "Про приватизацію майна державних підприємств"). Оплатні і частково сплатні угоди згідно з законодавством про приватизацію є особливими договорами купівлі-продажу державного майна. Тому зміст, порядок укладання та виконання цих договорів регулюються головним чином законодавчими актами про приватизацію, а також (додатково) - Цивільним кодексом. Головні цілі приватизації є одним із засобів досягнення результатів цього суспільно-економічного процесу. Вони залежать від економічних і суспільно-політичних обставин, що складаються у країні.. В силу своєї динамічності головні цілі приватизації регулюмоться державною програмою - законодавчим актом, який щорічно перезатверджується. Таке регулювання дає змогу оперативно враховувати "умови досягнення" цілей. Державна програма (загальні положення) визначає такі головні соціально-еконоімічні та політичні цілі: 1. Фундаментальна соціальна-економічна ціль. Державна програма передбачає в перспективі "зміну відносин власності на засоби виробництва з метою їх якісного відтворення та ефективного використання". Ця ціль розрахована на далеку перспективу, бо, так свідчить досвід східноєвропейських приватизацій, на змішу відносин власності потрібен певний час. 2. Соціально-політична ціль передбачає створення прошарку недержавних власників як основи багатоукладної соціальне орієнтованої економіки. 3. ............ |