ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ СТАНДАРТІВ ОСВІТИ
Основною умовою посилення політичної і економічної ролі України і підвищення добробуту її населення є забезпечення зростання національної конкурентоспроможності. У сучасному світі, що йде шляхом глобалізації, здатність швидко адаптуватися до умов міжнародної конкуренції стає найважливішим чинником успішного і стійкого розвитку. Головна перевага високорозвинутої країни пов’язана з її людським потенціалом, який багато в чому визначається освітою. Саме в цій сфері на сучасному етапі знаходиться ключ до забезпечення стійкого економічного зростання країни в середньо- і довгостроковій перспективі.
Сьогодні в нашій країні тільки закладаються засади цілісної стратегії розвитку освіти, яка б визначала цільові орієнтири держави в цій сфері, а відтак більш прозоро висвітлювала питання змісту, якості, соціальної доступності освіти, механізмів та обсягів її фінансування. Однак і зараз вельми проблематично виявити актуальні напрями розвитку сфери освіти, тому що незрозуміло, за якими критеріями виявляти першочергові задачі відповідної політики. В цих умовах і наукову, і практичну значущість має проблема розробки соціальних стандартів освіти.
Проблемі соціальної значущості освіти, державній освітній політиці присвячено дослідження багатьох вчених, зокрема Б. Данилишина, В. Дзоза, Ю.Терещенка, В. Ніколаєва [1-4]. Основні напрямки розвитку освіти окреслюються Президентом України та урядом [5-8]. Однак науково обґрунтована концепція соціальних стандартів освіти поки що не отримала належної розробки у наукових та державних колах.
У цьому контексті становить інтерес проблема методики вироблення соціальних освітніх стандартів, тобто принципів формування стандартів, способів їх операціоналізації і т.д.
Основною метою статті є теоретико-методологічне обґрунтування значущості та концепції соціальних стандартів освіти як основи політики держави в освітній сфері.
Основоположним соціальним стандартом є стандарт бідності і добробуту. Проте саме цей комплекс показників в Україні по суті і не розроблений. Стандарт бідності в першу чергу потрібний для розробки інших соціальних стандартів. Стандарти забезпечення соціальних прав, таких як освіта, охорона здоров’я, житло, взаємопов’язані із загальним стандартом благополуччя і бідності.
Початковою посилкою міркувань для нас стає положення про те, що будь-який напрям соціального розвитку пов’язаний з усіма іншими, а, відповідно, соціальні стандарти, які задають певну шкалу вимірювання соціальних проблем і шляхів їх вирішення, також повинні мати системний характер. Сучасне розуміння бідності далеко відійшло від виключно економічних показників. Бідність вбудована в такі явища, як дискримінація, ексклюзія, обмеження соціальної мобільності. Тому і вимірювання бідності набуває комплексного характеру. Бідність і соціальну нерівність визначають через інші соціальні проблеми. За допомогою аналізу забезпечення прав на освіту, охорону здоров’я, працю і житло оцінка бідності набуває якості соціальної політики, орієнтованої на оцінку ресурсної бази (тобто не тільки встановлення проблеми, але і визначення шляхів її вирішення).
Можна говорити про мультикомплексність соціальних освітніх стандартів, які навіть при розгляді включають декілька видів оцінки. ............
