Вступ

Курсова робота з теми: «Розрахунок елементів азимутального привода радіолокаційної літакової антени» є формою самостійної роботи студентів. Будучи одним з методів опанування ними теоретико-практичних знань з курсу «Механіка» та «Механічні пристрої ЕА», вона допомагає вирішити наступні задачі:

-  Навчити студентів загальних методів дослідження і проектування механізмів, машин і приладів;

-  Навчити студентів розуміти загальні принципи реалізації руху за допомогою механізмів;

-  Навчити студентів системно підходити до проектування машин і механізмів, знаходити оптимальні параметри механізмів за заданими умовами роботи;

Особливістю цієї курсової роботи є поєднання суто теоретичних знань з практичним досвідом у розробці та проектуванні механізмів. Тому її виконання допомагає студентам набути навички роботи з довідковим матеріалом, каталогами, таблицями та гостуванням розмірів окремих деталей, оволодіти методикою підбору стандартних деталей та вузлів, які використовуються у механізмі, що проектується.

Для успішного виконання роботи необхідно чітко засвоїти послідовність проектованого розрахунку, осмислити роль кожного його етапу, технічну сутність розрахункових формул, а також фізичний зміст величин і коефіцієнтів, що входять до них. Таке осмислення дозволить усвідомлено вирішувати поставлену інженерну задачу, оптимізувати технічне вирішення у заданому напрямі.

1. Технічне завдання

Технічне завдання: спроектувати редуктор азимутального привода радіолокаційної літакової антени за наступними вихідними даними, занесеними до таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Вважати:

1.  Режим роботи привода симетрично-реверсивний за графіком, а реверс двигуна здійснюється електронним блоком керування

2.  Приведений момент інерції усього привода може бути обчислений за формулою: JП=1,2JR, де JR – момент інерції ротора двигуна

Виконати:

1.  Підібрати двигун, вважаючи, що передаточне відношення усього привода лежить у межах 200400, перевірити здатність двигуна забезпечити потрібне кутове прискорення ланок привода.

2.  Розбити загальне передаточне відношення привода відповідно до умови: i12<i23<i34<i45, яка забезпечує мінімізацію моменту інерції редуктора; передаточне відношення останнього ступеня уповільнення взяти у межах i45=8…10

3.  Обчислити міжосьову відстань останнього ступеня зачеплення редуктора привода з урахуванням величини максимального потрібного рушійного моменту на валу двигуна. Коефіцієнт зовнішньої динаміки під час розрахунку взяти КД=1,5

4.  Обчислити модуль третього ступеня уповільнення m3. Назначити інші модулі зачеплень, забезпечуючи умову: m1<m2<m3<m4

5.  Розрахувати фрикційну муфту, яка працює без змащення, з умови передачі моменту, що не перевищує на 20% максимальний потрібний момент на валу

2. Підбір двигуна

2.1 Для підбору двигуна визначаємо діапазон обертів, у якому має обертатися його ротор.

Оскільки передаточне відношення всього привода має бути у межах , то:

,                                                                           (3.1)

де – оберти вала двигуна (вхідна ланка);

– оберти вала пристрою огляду (вихідна ланка).

Визначаємо оберти вала пристрою:

oб/хв,                                        (3.2)

де  - кутова швидкість вала пристрою огляду у градусній мірі.

Тоді з (1) діапазон обертів вала двигуна буде:

 об/хв.                             (3.3)

Відтак з Довідника по електродвигунам вибираємо двигун:

1)  ДПМ-30-Н1-03  = 4500 об/хв;  = 10 Н∙мм

2)  ДПР-52-Н1, Н2, Ф1, Ф2-03  = 4500 об/хв;  = 9,8 Н∙мм

Обираємо двигун ДПР-52-Н1, Н2, Ф1, Ф2-03, оскільки він найбільше
задовольняє умовам. ............