План
1 Історія розвитку й етапи формування світового цивільного захисту
2 Історія розвитку системи цивільного захисту в Україні
3 Роль, місце ЦО у загальній системі оборонних заходів
1 Історія розвитку й етапи формування світового цивільного захисту
Подорожуючи Ломбардією, громадянин Швейцарії Анрі Дюнан, 24 червня 1859 року знаходився в місті Сольферіно. У цей день тут сталася битва між франко- італійськими військами і військами австрійських окупантів. За декілька часів цієї битви були вбиті або поранені близько 40000 чоловік. Побачивши жахливу картину наслідків битви і оцінивши неможливість силам санітарних підрозділів, надати своєчасну методичну допомогу пораненим, Анрі Дюнан звернувся до людей, які жили в ближніх селах, і разом з ними взяв безпосередню участь в наданні медичної допомоги пораненим.
Після повернення в Швейцарію Анрі Дюнан написав книгу «Спогади про Сольферіно» і розіслав її політичним діячам та європейським монархам. Зміст цієї книги мав великий резонанс.
У той час в Женеві існувало добродійне товариство, президентом якого був Густав Муаньє. Він був дуже стурбований подіями в Сольферіно, і під цим вра-женням запропонував Дюнану зустрітися з іншими людьми й обговорити ці події. У результаті зустрічі була створена комісія з 5 чоловік, куди ввійшли Муаньє, Дюнан, генерал Дюфур, доктор Лії Аппія і Теодор Монуар. 17 лютого 1863 р. цією комісією був створений «Міжнародний Комітет допомоги пораненим.», який пізніше був перетворений в «Міжнародний комітет червоного хреста» (МКЧХ). Завдяки наполегливості й цілеспрямованості комісії вдалося в 1864 р. переконати швейцарський уряд зібрати міжнародну Конференцію, в якій взяли участь дванадцять країн. Реальним результатом Конференції стало підписання «Конвенціїпро поліпшення долі поранених в діючих арміях».
Перша Женевська конвенція, підписана в 1864 р., поклала початок міжна- родному гуманітарному праву.
У 1899 р. в Гаазі була підписана конвенція, яка розширила принципи Женевської конвенції 1864 р. відносно війни на морі.
У 1906 р. Положення конвенції були вдосконалені й доповнені.
У 1907 р. IV Гаазька конвенція визначила категорію комбатантів (воїнів бійців, які брали участь у бойових діях), і некомбатантів (осіб, які не беруті участь в бойових діях, але забезпечують армію, до них відносяться військов артисти, інтенданти та ін.). За цією Конвенцією комбатантів і некомбатантів беруті у полон. Їм привласнюється і забезпечується статус військовополонених, вони користуються особливим положенням у полоні. Ці три конвенції були підтверджені й розширені в 1929 р.
Друга світова війна (1939-1945 рр), бойові дії якої розгорнулися на трьох континентах - в Європі, Азії, й Африці, втягнула у стан війни 61 країну з населенням 1 млрд. чоловік, тобто 75% усього населення Землі на той час.
Людські втарти в тій війні становили 50 млн чоловік. Від бойових дій фашистського терору тільки в Європі загинуло більше 40 млн людей. Найбільш втрати понесли СРСР - більше 27 млн, Німеччина - 13 млн, Польща - 6 млн Японія - 2,5 млн, Франція - більше 600 тис., США - 405тис., Англія - 375 тис чоловік.
У полоні загинуло понад 1 млн радянських воїнів. Велетенськими були матеріальні втрати, в СРСР вони становили 2 трлн. ............
