РЕФЕРАТ

Розвиток соціальності сучасних державних і правових систем

 Динамізм і стабільність державних і правових систем приводить до все більшої соціально-регулятивної множинності і багатоваріантності, зміни їх ролі і місця в різних суспільних відносинах і, відповідно, до різних підходів щодо пізнання і визначення їх сутності.

Історична тенденція соціального життя визначає рух суспільства до більш досконалого типу права, до поглиблення його гуманізму і демократизму. Відомий російський правознавець Н. Алексєєв ще в 20-і роки ХХ ст. зробив висновок про шляхи формування права, побудованого на засадах правди і справедливості. А це залежить, в першу чергу, від вдосконалення суб’єктів права, носіїв правового змісту і правосвідомості, що забезпечує більш досконалий правопорядок [5].

У цьому зв’язку ряд дослідників вважає, що основною проблемою філософії права є не проблема співвідношення права і закону, а проблема співвідношення справедливості і права у всіх його формах, в тому числі у формі закону [10].

Дослідники відмічають біполярність людської історії, що розвивається між двома полюсами, в якості яких виступають колективізм і індивідуалізм в суспільстві [6].

Лібералізм пов’язує розвиток суспільства з розвитком індивідів і протиставляє цьому процесу різні форми колективізму [7].

Прибічники теорії індивідуальної свободи людини вважають свободу вищою за рівність.

Вони визначили основним обов’язком держави гарантувати цю свободу від будь-якого, в тому числі і державного втручання. Більш за все цінувалася економічна свобода, а політичні права розглядалися лише як засіб охорони незалежності та індивідуальної свободи особи (А. Сміт, Б. Міль, Дж. Локк і ін.).

Головною умовою забезпечення такої, негативної, свободи вважали державне невтручання, дистанціювання держави від економіки.

Представники інших напрямків намагалися поєднувати свободу з рівністю, з участю держави в забезпеченні рівності осіб. Громадяни мають право розраховувати на певні дії держави, пов’язані, зокрема, з забезпеченням оптимального балансу рівності і свободи, соціальної справедливості.

Подолання антиполярності індивідуалізму і колективізму – тривалий, поступовий процес, одним з учасників якого є держава, що погоджує соціальну політику з розвитком правової системи. Деякі автори вбачають правовий прогрес у русі відповідно від колективістської (соціоцентристської) системи до індивідуалістичної (персоніфікованої), в центрі якої — людина, особа, персона [8].

Однак протиставлення індивіда, особи, соціуму і держави логічно невиправдано, оскільки будь-яке об’єднання людей формально має різноманітні права. Як справедливо зауважує Б. Топорнін, проголошення постулату про пріоритет прав особи веде до “боротьби всіх проти всіх”, оскільки права і свободи кожної особи закінчуються там, де починаються права і свободи іншої особи [9]. Для розвитку суспільства ці відносини повинні знаходитися в стані балансу та рівноваги.

Питання про співвідношення рівності, свободи, справедливості, соціальності є одним з центральних в історії політико-правової думки. Як вважають багато з дослідників, соціальність веде до встановлення справедливості, людяності в суспільстві. ............