Львівський національний університет імені Івана Франка

Гонтарук Лариса Володимирівна УДК 811.161.2’373.45 “10/16”

Семантична структура запозичень як джерело історико-лексикологічних досліджень

(у контексті творів Д. Наливайка та пам’яток ХІ – першої половини XVII ст.)

10.02.01 – українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Львів – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Бацевич Флорій Сергійович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

завідувач кафедри загального мовознавства

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Бучко Дмитро Григорович,

Тернопільський національний педагогічний

університет імені В.Гнатюка,

завідувач кафедри українського

і загального мовознавства

кандидат філологічних наук

Войтів Ганна Володимирівна,

Інститут українознавства

імені І.Крип’якевича НАН України, м. Львів

старший науковий співробітник

Захист відбудеться 19 червня 2008 р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.06 при Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 231.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5

Автореферат розіслано “17” травня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої Вченої ради

канд. філол. наук, доцент Добосевич У. Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Лексико-семантичний рівень – найбільш динамічна підсистема в структурі мови, оскільки саме тут безпосередньо віддзеркалюються зміни, що відбуваються у реальному світі, а також у внутрішньому світі людини. Завдяки відкритості лексика кожної мови завжди налаштована на появу інновацій; у ній існують реальні можливості до постійного поповнення, зокрема, шляхом запозичень. Свідчення цього – активні зміни в лексиці української писемної мови XVI – першої половини XVII ст., які не зводяться до окремих інновацій, а творять цілісність, що відбиває глибоку перебудову стилістики мови, формування норм літературної мови того періоду.

Актуальність теми. Проблеми, які розглянуто в дослідженні, стосуються діахронної лексикології (в широкому розумінні), яка, окрім опису історії словника, вивчає також вплив інших мов на лексичні засоби певної мови в різні періоди її розвитку. В історії досліджень, присвячених формуванню української писемної мови XVI – першої половини XVII ст., питання взаємозв’язків української мови з іншими слов’янськими не нове, однак не є широко висвітлене і глибоко досліджене. Зокрема, до маловивчених питань – з огляду на недостатність досліджень у цій ділянці – належить проблема функціонування полонізмів в українській писемній мові XVI – першої половини XVIІ ст.

На незадовільний стан вивчення цих питань свого часу вказували Л. Булаховський[1], В. Виноградов[2], С. Кохман[3]. З того часу ситуація в українській лінгвістиці суттєво не змінилася. ............