МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

Східно - слов’янські племінні союзи VI – IX ст.

Реферат з дисципліни:

„Історія України”

Виконала:

студентка I курсу

факультету ДІД

Момот О.Ю.

Харків 2007

Зміст

Вступ

1.         Прабатьківщина слов’ян ................................................................... 3

2.         Розселення слов’ян          ................................................................... 3

3.         Життя східних слов’ян    ................................................................... 4

4.         Слов’янські племена        .................................................................. 5

             Поляни                         .................................................................... 6

             Сіверяни                       ..................................................................  7

             Деревляни                    ...................................................................  9

             Уличі і Тиверці           ................................................................... 10

             Дуліби                         .................................................................. 11

             Хорвати                      .................................................................... 12

Висновок

Список літератури

Вступ

Слов'яни — одна з найчисленніших груп давньоєвропейського населення.

З розселенням арійських племен по цілій Європі й великій частині Азії, почали вибиватися поміж іншими племенами й слов’яни, що первісно займали землі поміж рікою Одрою на заході, Дніпром на сході, Карпатами й Судетами на півдні й прибережною, над балтійською смугою на півночі. До самого балтійського побережжя вони не доходили, так само, як дуже довго держалися здалека від чорноморського побережжя.

Слов’яни були вдачі войовничої, сміливі й жорстокі, а при тому надзвичайно свободолюбні. Вірили в сили природи, але релігія була краще розвинута в західних, аніж східних слов’ян.

Займаючись скотарством і бджільництвом, особливо поширили слов’яни хліборобство й огородництво. Доказ на це — спільні всім слов’янам назви жита, пшениці, ячменю, вівса, проса, льону, конопель, сіна, овочів, ягід, а далі рала, серпа, коси, мотики, лопати, ратая, орання, сіяння, жатви, і т. п. З ремесел знали ткацтво й кушнірство та домашнє майстерство, при якому послугувалися сокирою, долотом і кліщами. Жили селами й оборонялися перед ворогом у городах, що їх обводили окопами. Їх зброєю були лук, стріли, меч. Рахувати вміли до тисячі. Вміли будувати хати з вікнами й дверми, варити мед і виробляти з молока сир та масло. З окрас носили персні та гривні.

В арабських джерелах згадується про союзи слов'янських племен — об'єднання східних племен ще до створення Київської Русі. Слов'яни жили родами, племенами. Найдавніший вітчизняний літопис, згадуючи про розселення слов'ян у Східній Європі називає різні племена: словени, кривичі, поляни, в'ятичі, радимичі, древляни, сіверяни та ін.

1.Прабатьківщина слов’ян

Слов'яни — одна з найчисленніших груп давньоєвропейського населення. ............