Початки історії Добротвору сягають 13-го ст. У ті часи Добротвір належав до Холмської землі, а в 14-ому до Белзької землі.
Добротвір лежить над річкою Бугом, на північний схід від Камінки Струмилової. Спочатку був розсташований на правому березі Бугу, але через часті напади татар мешканці переселилися на лівий берег. Ріка Буг та поблизькі ліси були добрим схоронищем перед нападами ворогів.
В історії згадуються татарські і турецькі напади в 1498 і 1509 рр., від яких населення Добротвору й околиць сильно потерпіло. Через те польський король Жигмонт і звільнив мешканців від усяких податків на вісім років. Він також установив щорічний ярмарок на день восьмого вересня і щотижневий у четвер.
В Добротворі було два замки, один з них оборонний, що стояв на правому березі Бугу. Від того замку збереглася назва околиці „Замчисько” і оборонний рів до 1955 року, коли більшовицька влада побудувала греблю і затопила ту частину Замчиська. Історія згадує також що у 1417 році в замку перебував литовський князь Витовт.
Добротвір є оточений присілками: Бірок, Забужжя, Воротна, Язвин, Долина, Маїки, Матяші, Мусії, Рогалі, Рокети. Назви тих присілків походять від прізвищ багатих господарів, які мали більші господарства довкруги Добротвору.
Згідно з переписом населення в 1564-65роках, Добротвір був містечком. Тоді в ньому було 161 хат і такі вулиці: Мостова, Надбужна, Млинова і Волоська. В тому часі Добротвір належав до Камінецького староства. Згадується там, що тоді в містечку було двох священників, 16 рибалок, 5 боднарів, 2 гончарі, 2 шевці, 3 ковалі, 1 дігтяр і 6 різних яток. Решта населення займалася сільським господарством і випасом худоби.
Сім років пізніще перепис занотовує 195 домів, але велика частина населення вимирає від холери. Пізніший перепис із 1662року подає лише 15 хат. Це наслідки тодішніх воєн.
На присілку Язвин був монастир Сестер Василіянок, його ліквідовано 1784р., а церква св. Дмитрія з цього монастиря перенесено в 1792 році на цвинтар у Доброворі.
У 1870р. Ще раз прийшла пошесть холери і забрала багато жертв. Тоді у деякі дні ховали по десять осіб.
На початку 20ст. Добротвір починає відроджуватися і розбудовуватися. Тоді приходить нове нещастя: в червні 1906року пожежа нищить 48 господарств, у тому числі парафіяльні будинки, але 300-літня церква залищилася цілою. Вона стояла ще дев’ять років. В липні 1915р. російські війська, відступаючи з Галичини, спалили центр Добротвору, в тому чилі і старинну церкву та дзвіницю.
Після Першої світової війни організовується в Добротворі культурно-освітнє життя. Засновано читальню „Просвіти”, драматичний гурток, атакож кооператив та інші малі підприємства.
У 1931р. в Добротворі було 606 житлових будинків і 3325 мешканців. За національним складом було: 2508 українців, 588 поляків і 229 євреів.
Старанням о. Володимира Пашковського в роках 1933-38 побудовано нову церкву в україно-візантійському стилі. Церкву названо в честь святих Володимира і Олбги. Її посвятив владика І.Бучко, який був товаришем о. Пашковського зі студенських часів. Не довго судилося о. Пашковському служити в новій церкві. Прихід більшовиків і переслідування ними приневолюють його втекти з родиною до Кракова, де він перебував до 1941року. З приходом німців і проголошенням незалежності України Актом 30 червня 1941 року Добротвір знову відроджується. Однак не довго населення раділо відносно вільному життю, бо новий окупант почав забирати молодих людей на примусову працю до німеччини, а інших за політичну діяльність арештовували і засилали в тюрми та концтабори.
Ранньою весною 1944 року фронтова лінія наблизилась до Добротвора і 21 березня О. ............
