Суб’єкти та об’єкти лобістської діяльності
Основна дискусія у західній і вітчизняній політичній науці розгорнулася не тільки стосовно різноманіття трактувань лобізму і підходів до розуміння його сутності, але й стосовно питання про статус суб’єкта лобістської діяльності. Так, для позначення сил, що стоять за лобістськими організаціями, традиційно використовувалися поняття «зацікавлена група», «група інтересів», «група тиску», що, незважаючи на спроби різних дослідників їх ідентифікувати мають різний функціональний зміст [7, с. 51].
Терміни «група інтересів», «група тиску» являють собою безпосередній робочий інтерес: без них, як без визначеного роду узагальнюючих понять, немає серйозної розмови про лобізм. Тому виникає необхідність визначити значення цих термінів у цій роботі. Терміни «зацікавлена група», «група інтересів», «група тиску» американські автори вживають як синоніми, взаємозамінні.
У теорії таке вживання не викликає особливих заперечень, хоча і тут воно не завжди застосовано, тому що якщо зацікавленою групою може стати кожна група, то не кожна здатна стати ефективною групою тиску. Що стосується практики, то відмітний відтінок у змісті термінів має певне значення для розуміння механізму лобізму. Отже, з огляду на характер дослідження, необхідно визначити не тільки загальне, але й особливе у кожному терміні і співвідношення між ними.
Терміни «зацікавлена група», «група інтересів» у дійсності не мають значеннєвої різниці. На думку О.С. Автономова, у вітчизняній літературі плутанина у вживанні цих термінів виникає внаслідок неадекватного перекладу з англійської мови терміна interestgroup. Цей термін можна було б перекласти як «групи – носії інтересів», чи «групи, що мають інтереси», чи «зацікавлені групи». Останній переклад, на його думку, є найбільш удалим, оскільки він зберігає двозначність терміна й у той же час передає основний зміст [3, с. 14].
Родоначальник теорії зацікавлених груп – Дж. Беррі визначає їх так: «зацікавлена група – це організоване об’єднання індивідуумів, що розділяють деякі цілі й які намагаються вплинути на державну політику» [7, с. 4].
За іншим визначенням: «зацікавлена група – це угруповання (чи їхня сукупність), що переслідує інтереси у тій чи іншій діяльності уряду й готова натиснути на нього у разі потреби» [6, с. 27].
Аналогічне трактування наводять й інші дослідники. Так, Г. Вілсон, визначає групу інтересів (зацікавлену групу) «як організації, відокремлені від уряду, які часто перебувають з ним у неформальній співпраці, і намагаються вплинути на публічну політику» [8, с. 2].
Теоретично така група готова натиснути на уряд. Група тиску в цьому випадку – фактично та ж зацікавлена група, але вже така, що приступила до активних політичних дій. У цьому контексті має сенс припустити, що в аспекті функціональної дії зацікавлена група не є групою тиску, але потенційно має можливість стати такою, й у разі потреби почати які-небудь активні дії по відстоюванню своїх інтересів. Отже, група тиску – це організація, що створена для захисту інтересів і тиску на владу з метою домогтися від неї прийняття таких рішень, що відповідають її інтересам [9, с. 225].
Соціальна база таких груп характеризується досить широким спектром різних шарів населення: асоціації фермерів, підприємців, етнічні, релігійні й інші громадські організації.
Ряд дослідників підходять до визначення поняття «груп тиску» через порівняння з політичними партіями, виділяючи функціональний аспект [7, с. 225–232], [8].
Зокрема М. ............
