Індивідуальне науково-дослідне завдання

з дисципліни

Історія бухгалтерського обліку

на тему:

Теорії аналітичного характеру

ПЛАН

Вступ

1. Мінова теорія

2. Логічна теорія

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

В бухгалтерському обліку існує багато різноманітних теорій. серед них виділяють і теорії аналітичного характеру.

Розрізняють такі теорії аналітичного характеру: мінова та логічна (філософська) теорії.

Теорії бухгалтерського обліку формують систему знань студентів щодо методології та організації бухгалтерського обліку, використання облікової інформації для складання звітності, економічного аналізу, аудиту і контролю, прийняття управлінських рішень.

Метою написання даної індивідуальної науково-дослідної роботи є вивчення теорій аналітичного характеру.

Предметом дослідження є система теоретичних, методичних та практичних аспектів, що стосуються теорій аналітичного характеру.

Основне завдання полягає у глибшому вивченні і дослідженні поняття «мінова теорія», «логічна теорія».

1. МІНОВА ТЕОРІЯ

Мінова теорія мала велике значення в історії російської облікової думки, адже вона виникла в Росії в минулому столітті і тривалий час була досить поширеною. Вперше вона була викладена в 1888 р. А.М. Вольфом. Пізніше ця теорія була розвинута і поглиблена Є.Є. Сіверсом, що розробив і видав в 1901 р. на її основі систематизований курс «Общее счетоводство», а в подальшому була основою досліджень М.О. Блатова.

За даною теорією всі цінності поділялися на три основні групи: речові, грошові та умовні (В.А. Маздоров перші дві групи об’єднував в одну загальну групу так званих дійсних цінностей). Під умовними розуміли зобов’язання провести оплату. При цьому цінності виступали потоками в формі «міни» - обміну одних цінностей на інші. Але так як обмін повинен бути завжди еквівалентним, подвійний запис виступає природним наслідком обміну.

А.М. Вольф писав: «Повна діяльність будь-якого підприємства зовнішнім виглядом відображається у ряді окремих торговельних випадків або операцій; в їх основу покладено обмін. Будь-який обмін передбачає дві дії - отримання і видачу - і створює два питання: що ми отримуємо при обміні і що ми віддаємо. Відповіді на ці питання можуть бути різними, в залежності від характеру обмінних операцій:

1) можливий безпосередній обмін одних цінностей на інші, або обмін цінностей на обмінну одиницю, тобто на гроші;

2) обмін цінностей на послуги.

Звідси випливає й інший вид обміну, який, в свою чергу, передбачає два питання: яку цінність ми даємо і що отримуємо та навпаки». А.М. Вольф зробив важливий висновок: «Для здійснення всіх записів основним правилом вважається наступне: статті, по яких рахунок здійснює видачу, записуються йому в кредит, в праву сторону; статті ж, по яких він отримує, записуються йому в дебет, в ліву сторону».

Російський вчений Є.Є. Сіверс намагався розкрити економічну концепцію подвійного обліку в своєму виступі на тему «Счетоведение и счетоводство» 6 лютого 1892 р. в петербурзькому Товаристві для розповсюдження комерційних знань.

Є.Є. Сіверс охарактеризував порядок запису операцій по рахунках таким чином: «Знаючи, - писав він, - що кожний оборот зводиться до обміну, що обмін складається з отримання однієї цінності і видачі іншої і, що кожний рахунок поділяється на дві сторони - надходження і вибуття, не можна не дійти висновку, що кожний оборот, виражений в тій чи іншій сумі, повинен бути записаний двічі і до того ж на двох різних рахунках: на лівій (прибутковій) стороні рахунку, відкритого для цінностей, до групи яких належить отримана цінність і на правій (видатковій) стороні рахунку, відкритого для цінностей, до групи яких належить віддана цінність». ............