Змiст
Вступ
Роздiл1.Соціальна мобільность
1.1 Типи соцiальної мобiльностi
1.2 Види соцiальної мобiльностi
Роздiл2. Типологія соціально-трудової мобільності населення
2.1 Сутність соціально-трудових відносин, їх типи
2.2 Сутність і типи соціально-трудових процесів
2.3 Трудова мобільність
2.4 Процеси адаптації
2.5 Соціальна політика
Література
Вступ
Кожна людина переміщується в соціальному просторі, в суспільстві, в якому вона живе. Іноді ці переміщення людина сприймає відчутливо і ідентифіковано, наприклад, переїзд із Києва у Львів, або перехід із православної в греко-католицьку церкву, або з однієї сім'ї в іншу. Все це змінює позицію індивіда в суспільстві і свідчить про його переміщення в соціальному просторі. Протер існують такі переміщення людини, які важко визначити як соціальні не лише оточуючим її людям, але й їй самій. Наприклад, дуже складно визначити зміни становища індивіда у зв'язку із зростанням (або падінням) престижу, збільшенням або зменшенням можливостей використання влади, змінами доходу. Разом з тим, такі зміни в позиції людини в кінцевому підсумку відбиваються на її поведінці, системі відносин в групі, потребах, установках, інтересах і орієнтаціях. У зв'язку з цим важливо визначити, як здійснюються переміщування індивідів в соціальному просторі, які в соціології прийнято називати процесами мобільності. Поняття соціальної мобільності було введено в соціологічний обіг П.Сорокіним у 1927 р. З того часу воно активно використовується в соціологічних Дослідженнях нерівності і буквально означає переміщення індивідів між різними рівнями соціальної ієрархії, яка визначається зазвичай з точки зору широких професійних і соціально-класових категорій. Ступінь соціальної мобільності часто використовується як показник рівня відкритості і рухомості суспільства і, навпаки, його консервативності, замкнутості. Відомо, що у станово-кастовому суспільстві соціальна мобільність майже повністю відсутня, наприклад, у феодальному суспільстві кріпосний селянин не міг вільно змінити свій статус. В суспільстві буржуазно-демократичному соціальна мобільність проявляється особливо яскраво, надаючи можливість людині переміщатися з однієї перетни чи страти в іншу. За часів СРСР соціальна мобільність найчастіше проявлялася в можливості перейти з лав робітників і селян в клас інтелігенції або управлінців, починаючи з майстра і закінчуючи, найвищими державними і партійними чиновниками. В цілому можна стверджувати, що в суспільстві торгово-ринкових відносин можливість переходу людини з однієї соціальної позиції в іншу не визначається лише родовими ознаками, а багато в чому залежить від самої людини, її активності, творчих здібностей, таланта і вольових якостей. Саме наявність або відсутність таких здібностей і якостей визначає рух людини з однієї верстви в іншу. Адже верстви ці, маючи свої якісні і кількісні характеристики, не відділені одна від одної непрохідною стіною (як це мас місце в кастовому або становому устрої суспільства), а скоріше мають розмиті кордони, вони нібито разом дифузно проникають одна в одну, що і визначає можливість цього руху людей (або окремих соціальних груп і спільностей).
Метою дослідження є аналіз соціальної мобільності в Україні, причин і наслідків та сучасних механізмів зміни соціально-професійної ідентичності у процесі структурних перетворень суспільства.
Для досягнення поставленої мети слід розв’язати такі завдання: - узагальнення методологічних основи вивчення соціальної мобільності; - виявлення чинників та типів соціальної мобільності, яку розглянемо як соціологічний індикатор; - вивчення соціально-професійної ідентичності та механізмів її зміни на основі методу історії життя; - оцінка стану та перспективи розвитку регіональної трудової мобільності; - вивчення сучасних тенденцій соціальної диференціації в українському суспільстві;- вивчення маргінальності соціальних груп на етапі трансформації українського суспільства та проблем формування середнього класу в Україні.
Об’єкт дослідження становить індивідуальна добровільна міжпрофесійна мобільність фахівців із вищою освітою. ............
