МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Івана Пулюя КУРСОВА РОБОТА з об'єктно - орієнтованого програмування на тему: "Тригонометричні ефемериди планет Сонячної системи"
     Зміст
    стор. Вступ. _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _5 1.Теоретична частина._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 6 2.Розробка алгоритму і структури програми._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 16 3.Програма на мові програмування Delphi._ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 19 4.Тестування програми і результати її виконання. _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 45 5.Висновки. _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 46 6.Список літератури. _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 47 Вступ
    З давніх часів люди захоплено дивилися в нічне зоряне небо. Ще нічого не знаючи про будову Всесвіту , вони з ночі в ніч вели спостереження за зорями і Місяцем. Особливо їх зацікавив небесний рух 5 яскравих зірок, які на відміну від інших міняли своє положення і отримали за це назву - планети (aster planetes - (лат.) блукаюча зоря).
    Спостерігачі древніх цивілізацій намагалися розгадати закони руху цих зірок по небу. Древній грек Птоломей описав їх рух, виходячи із своєї гео- центричної системи світу. Корінний перелом у вивченні небесної механіки наступив в середньовіччі, коли Копернік поставив у центр світу Сонце, Кеп- лер на основі спостережень сформулював закони руху планет по своїх орбі- тах, а Ньютон вивів закон всесвітнього тяжіння. З тих пір астрономи почали детально порівнювати результати спостережень із результатами обчислень. Розвиток оптичних приладів і математичного апарату обчислень дав поштовх до того, що результати набули високої точності. Ті незначні невідповідності в обчисленнях заставили астрономів задуматись над їх причинами, що дало змогу відкрити нерівномірності в русі планет, так наприклад зміщення пери- гелію Меркурія було пояснено лише з приходом теорії відносності.
    Людина завжди прагнула побачити своє майбутнє, астрономам вдалося зазирнути у майбутнє планет. Знаючи їх початкове положення і те, як вони ру- хаються, вчені можуть прогнозувати їх місцезнаходження на століття вперед. Однак вирішення цієї задачі складне, оскільки потрібно враховувати дуже ба- гато чинників : вплив Сонця , вплив планет одна на одну, зміна елементів їх орбіт з плином часу. До появи ЕОМ ці завдання вирішувались на папері мак- симум з логарифмічною лінійкою , що займало місяці тяжкої праці. Навіть незначна помилка, особливо на початку роботи, зводила всю її нанівець. Тепер же, астрономи, за допомогою потужних ЕОМ можуть за лічені секунди обраху- вати траєкторії руху планет, комет, астероїдів. 1. Теоретична частина
    Планети Сонячної системи - це небесні тіла, які рухаються в полі тяжіння Сонця по еліптичних орбітах і світяться відбитим сонячним промінням. Основна відмінність планет від зірок у тому, що температури всередині планет недостатні для перебігу там термоядерних реакцій, що в свою чергу зумовлене їх малою масою.Крім великих планет до складу Сонячної системи входять малі планети - астероїди. Великі планети за їх фізичними характеристиками поділяють на дві групи: планети земної групи - Меркурій, Венера, Земля, Марс, та планети-гіганти - Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. ............