Цілі, функції, методи лобістської діяльності крізь призму теорії держави і права

правовий лобізм політика протекціонізм

Будь-яка діяльність, якого б роду вона не була, виконує ряд певних функцій. Варто більшою мірою розглянути ті функції, які мають суспільно-значущий і політико-правовий характер.

Політико-правова сфера життя суспільства є призмою, де перетинаються всі інші сфери, його невід’ємні складові. Тому, саме тут концентрація лобізму буде найбільш високою і, відповідно, найбільш значущою.

Американський учений Д. Джонсон умовно поділив функції лобізму на чотири категорії [4, с. 50–53]:

Перша функція – збір інформації. Вашингтонські представники забезпечують відповідальних осіб своїх зацікавлених груп зведеннями, потрібними для прийняття компетентних рішень про дії уряду. Завдання лобіста тут полягає у тому, щоб організувати потік інформації про всю діяльність органів державної влади, що відповідає інтересам групи.

Друга функція – забезпечення інформацією зовнішніх споживачів. Основна частина такої інформації стосується тих чи інших аспектів діяльності групи тиску, її можливостей і відносин до визначених проблем.

При цьому перша і друга функції забезпечують можливість невпинного комунікаційного обміну між цивільним суспільством і державою.

Третя функція – зв’язок із законодавчими і виконавчими органами (тобто власне лобізм). Тут форми діяльності можуть бути різними. У їхньому числі: особисте представлення аргументів; надання результатів досліджень; виступи на слуханнях у комісіях парламенту; вплив на законодавця через контракти лобіста із його близькими і друзями, а також із впливовими виборцями; запрошення на вечірки і розваги; збір грошей на виборчі кампанії; участь у веденні політичних кампаній; організація кампаній по збору листів і телеграм від виборців; поширення у виборчому окрузі законодавця результатів його голосувань; організація пропагандистських кампаній; прямі хабарі, шантаж; об’єднане лобіювання декількома організаціями.

Четверта функція – функція продажу урядом своєї продукції (це стосується торгових і підприємницьких корпорацій).

Але це занадто спрощений (вузький) підхід, що не дає повного уявлення про функції лобізму. Варто узагальнити вже сказане і продовжити характеристику й інші функції лобізму для того, щоб відтворити більш повний перелік і через функції передати сутнісний характер лобізму.

1. Лобістські групи виконують функцію посередництва між громадянами і державою, тому що лобісти представляють інтереси різних соціальних суб'єктів у владних структурах суспільства. Взагалі, «оптимальний варіант взаємодії держави та особи вбачається в балансі, пропорційності інтересів особистості та держави» [3, с. 17].

2. Попередня функція тісно переплітається з інформаційною функцією, тому що посередництво, насамперед, полягає в обміні інформацією. У ході ухвалення рішення законів чи в процесі їхньої зміни, важливу роль відіграють знання експертів. Але знання експертів будуть тільки тоді мати певну цінність, якщо вони будуть «пропущені» через інтерес громадян, сконцентрованих у лобістських структурах.

У такому ідеальному варіанті лобізм є «вулицею із двостороннім рухом», оскільки групи тиску, домагаючись вигод для себе, у свою чергу, забезпечують сприятливі умови сприйняття суспільством і конкретними групами населення прийнятих державою законів і рішень. ............