Курсова робота

"УЯВА, ЇЇ СУТЬ ТА ВИДИ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ"

Актуальність дослідження. Під час взаємодії з об'єктивним світом, людина не лише сприймає, запам'ятовує, осмислює цей світ, а й створює образи того, з чим вона безпосередньо не зустрічається. Ці образи можуть відображати події, факти, явища, свідком яких вона не була. Нерідко в житті їй доводиться створювати образи таких об'єктів, яких не існує в дійсності, над створюванням яких вона працює. Цей процес називають уявою. Уява – особлива форма психіки, яка може бути лише у людини. Вона безупинно пов'язана з людською здатністю змінювати світ, перетворювати дійсність й творити нове.

Уява може, випереджаючи майбутнє, створити образ, картину того, чого взагалі не було. Так космонавти уявляли політ у космос і висадку на Місяць тоді, коли це було лише мрією.

Уява – це найважливіша здатність психічної пізнавальної сфери. Якщо представити на хвилину, що людина не володіє уявою, ми б позбулися, майже всіх наукових відкриттів і літературних творів, образів, створених найвидатнішими письменниками й винаходів, без яких не може обійтися жодна людина на сьогоднішній день. Діти не почули б казок і не змогли б грати в численні ігри. І як вони змогли б засвоювати шкільну програму без уяви? Уява виводить людину за межі його одномоментного існування, нагадує йому минуле, відкриває майбутнє. Простіше сказати – позбавте людину уяви, і прогрес зупиниться! Отже уява є вищою і такої необхідної здатністю людини.

Провідним пізнавальним процесом пов'язаним з майбутнім, є уява. За допомогою уяви людина пов'язує пізнавальні процеси, підсвідомо бере участь у різних видах діяльності, малює картини майбутнього.

«Уява може змінювати та будувати образи «я» (К. Андрес, С. Андрес). Вона породжує і фіксує мету, а зосередженість на меті дає людині позитивну енергію, яку вона спрямовує на досягнення, що допомагає мобілізувати внутрішню силу.

Об’єктом дослідження є психічна пізнавальна сфера особистості.

Предметом дослідження є психологічні особливості процесу розвитку уяви у старшокласників.

Гіпотеза дослідження: припустимо, що низький рівень розвитку уяви у старшокласників (низька складність, низька фіксованість та стереотипність уяви) корелюється з низькою успішністю.

Мета дослідження: з’ясувати, чи взаємопов’язані між собою уява і показники успішності.

Завдання дослідження:

1.  Проаналізувати наукову літературу з питань поняття уяви та її видів;

2.  Вироблення проблематики дослідження;

3.  Вибір методів і методик;

4.  Провести експериментальне дослідження рівня уяви (складність, фіксованість та стереотипність уяви) серед старшокласників;

5.  Визначити рівень розвитку уяви у старшокласників під час проведення експерименту;

6.  Проаналізувати отримані результати;

7.  Сформулювати висновки.

Методологія дослідження. Для визначення рівня уяви серед осіб юнацького віку мною була використана методика дослідження індивідуальних особливостей уяви.

Новизна дослідження полягає у виявленнями зв’язків між рівнем уяви та показником успішності в навчанні.

Практична значимість дослідження полягає у можливості наукового використання результатів дослідження.