Виховання патріотизму на прикладах звичаїв козацтва
Світові процеси, глобалізація й інформатизація, відкритість пострадянських держав світовому співтовариству обумовлюють пильну увагу вчених до дослідження питань духовно-морального виховання підростаючого покоління. У суспільстві відчувається світоглядна порожнеча, що виникла після відторгнення старої ідеології; культ грошей, наживи, нав'язування аморальної думки про те, що всі способи збагачення прийнятні, що негативно позначається на моральності молоді. Засобу масової інформації здебільшого спотворюють духовну скарбницю - російська мова. Досить перелічити тільки назви телепередач: «Топ-гир», «Брейн-ринг», «Повний фейшн», «Дизайн-ревю», «Дог-шоу», часті газетні фрази типу: «ексклюзивне інтерв'ю про ноу-хау в маркетингу дав представник мерії». У програмі телепередач із 80 назв - 57 іншомовні. Рекламні вивіски усіяні новомодними словами, про значення яких багато хто й не думають.
Актуалізація проблеми підсилюється тим, що в умовах росту національної самосвідомості, сучасна педагогічна наука всі частіше звертається до історичних пам'ятників, культурним традиціям, зокрема, традиціям козацтва як засобам виховання підростаючого покоління. Традиція - поняття багатогранне. Вона проявляється в дії, що детермінує, минулого на сьогодення й майбутнє. На перший погляд створюється парадоксальна ситуація: минуле тому і є минулим, що воно вже існує, але разом з тим не можна не визнати, що минуле зберігається й у сьогоденні, впливає на дійсність й у такий спосіб живе. Тому в науковому змісті минуле варто інтерпретувати не як небуття, а, навпроти, як особливу форму буття. Традиція й виражає життя минулого в сьогоденні й майбутньому. Традиція виступає як історична передумова (підстави) і як засіб формування системної цілісності. Наявність традицій служить специфічно соціальною основою об'єднання людей у те або інше співтовариство - економічне, політичне, наукове, релігійне й т.д. Як закон інтеграції суспільних відносин традиція тісно зв'язана зі специфічними механізмами соціального спілкування, суспільної психології, ідеології. Дотримуючись звичаїв, дотримуючи ритуалів, люди тим самим поєднуються в певну спільність. Традиції, на наш погляд, не тільки зобов'язують, але й зв'язують, і ця їхня сторона не менш важлива, чим перша; правилами поведінки, способом дій спільність зв'язується й стабілізується. У традиціях виражається спільність й якоюсь мірою класифікація членів групи, тут індивід підкоряє себе спільності.
Більшість теоретиків культури затверджують, що самобутність культури країни є найважливішим чинником національної єдності й солідарності, що пропаганда принципу наступності культури, тобто зв'язку сьогодення з минулим - традиціями й надбанням суспільства сприяють самобутності, охороні культурної спадщини й з'єднанню їх з потребами розвитку суспільства. У своїх роботах ці вчені підкреслюють думку про те, що без дотримання традицій неможливо ні творчість, ні новаторство. Традиції з'являються в результаті кількаразового повторення, перевірки часом. Те, що зберегла в собі культура у вигляді традицій, підтверджує свою значимість для суспільства, користь для особистості. Усяка новація в культурі, що має глибокий зміст і цінність, перевіряється часом, заново оцінюється кожним наступним поколінням. ............
